-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив ме́ркти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа ме́рктиме ме́рктимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа ме́ркне ме́ркнуть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ме́ркнучи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. мерк ме́ркли
жін. р. ме́ркла
сер. р. ме́ркло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ме́ркши

Словник синонімів

ГА́СНУТИ (переставати горіти, світитися), ЗГАСА́ТИ[ІЗГАСА́ТИ], ЗАГАСА́ТИ, ПОГАСА́ТИ, УГАСА́ТИ[ВГАСА́ТИ], ДОГАСА́ТИ, ГАСИ́ТИСЯ, ЗАГА́ШУВАТИСЯ, ТУ́ХНУТИ, ПОТУХА́ТИ, СТУХА́ТИ, ЗАТУХА́ТИ, УТУХА́ТИ[ВТУХА́ТИ], ПРИГАСА́ТИ, ПРИТУХА́ТИ (поступово); ДОГОРЯ́ТИ[ДОГОРА́ТИ], ЗГОРЯ́ТИ[ЗГОРА́ТИ] (до кінця); МЕ́РКНУТИ, МЕ́РКТИ (втрачаючи блиск, яскравість); ПРИМЕРКА́ТИ (поступово втрачаючи блиск, яскравість). - Док.: зга́снути[ізга́снути], зага́снути, пога́снути, уга́снути[вга́снути], дога́снути, погаси́тися, згаси́тисярідкопоту́хнути, сту́хнути, зату́хнути, уту́хнути[вту́хнути], прига́снути, приту́хнути, приту́хтирозм.догорі́ти, згорі́ти, поме́ркнути, поме́ркти, приме́ркнути, приме́ркти. Одна головешка і в печі гасне, а дві і в полі горять (прислів’я); Вже й смеркло, вже й ніч настала, і другі півні заспівали, а світло не згасало в кімнаті (І. Нечуй-Левицький); Каганець ізгас (Марко Вовчок); Книжки не хотіли горіти, обвуглювались по краях, вогонь загасав (О. Полторацький); Горіло світло, погасало, Погасло... (Т. Шевченко); Іскра тихо тліла, не вгасала, І розгорілася багаттям (Леся Українка); Догасає вогнище; Сірники гасилися один за одним, навіть не розгорівшись (С. Васильченко); Ой ішов я через село, всюди ся світило, Куди я мав повертати, там ся загасило (коломийка); У його хаті потухло зовсім.. Далі й по других вікнах стало тухнути (Панас Мирний); Над Одесою стухали заграви (В. Кучер); Поволі затухали вогні на бородінському полі (П. Кочура); Полум’я почало втухати (І. Ле); Дотлівають цурпалки у вогнищі, зовсім пригасають (Т. Масенко); Заграва все притухала і притухала, розсипаючи по обрію жовтогарячий жар (О. Донченко); Край шляху, в долинці, догоряє вогнище (М. Коцюбинський); Вже друга свічка догорала (Я. Качура); Вже згорає неба край на крайках степів (Ю. Яновський); Меркло вугілля в печі (П. Грабовський); Спалахували й примеркали, і знову спалахували, щоб знову примеркнути - смолоскипи (Ю. Смолич).
ТЕМНІ́ТИ (ставати темним, темнішим), ЗАТЕ́МНЮВАТИСЯ, ЗАТЕМНЯ́ТИСЯ, ТЬМА́РИТИСЯ, ТЬМИ́ТИСЯзаст.; ТЕМНІ́ШАТИ (ставати темнішим); МЕ́РКНУТИ[МЕ́РКТИ] (поступово втрачати яскравість); ПРИТЕ́МНЮВАТИСЯ, ПРИТЕМНЯ́ТИСЯ, ПРИТЬМА́РЮВАТИСЯрозм. (трохи). - Док.: стемні́ти, потемні́ти, затемні́ти, затемни́тися, потемні́шати, поме́ркнути[поме́ркти], притемни́тися, притьма́ритися. Південні ночі майже без вечорів, тільки захід одпалав - уже темніє раптово (О. Гончар); Тьмарилось синє небо (С. Васильченко); Тінь від очеретів спадала на воду, дедалі темнішала (О. Досвітній); Близько грудня се творилось, Кругом пітьмою все крилось; Меркло вугілля в печі (П. Грабовський); Обличчя його за ці роки підсохло, притемнилось (М. Стельмах); Світло блискавки притьмарилось (М. Коцюбинський).
ТЬМЯНІ́ТИ (ставати тьмяним, тьмянішим), ЗАТЬМА́РЮВАТИСЯ, БЛЯ́КНУТИ, МЕ́РКНУТИ[МЕ́РКТИ], МЕ́РХНУТИ[МЕ́РХТИ], БЛІ́ДНУТИ, БЛІДНІ́ТИ, ГА́СНУТИ, ПОГАСА́ТИ, ПОТУХА́ТИ, ПРИГАСА́ТИ, ПРИМЕРКА́ТИ, ПРИМЕРХА́ТИ, ПРИТЬМА́РЮВАТИСЯ (злегка); МЕРТВІ́ТИ (про світло); ТУМАНІ́ТИ (про блиск); ТЬМЯНІ́ШАТИ (ставати тьмянішим). - Док.: потьмяні́ти, потьма́ритися, збля́кнути, побля́кнути, поме́ркнути[поме́ркти], поме́рхнути[поме́рхти], зблі́днути, поблі́днути, зблідні́ти, зга́сти, пога́снути, поту́хнути, прига́снути, приме́ркнути[приме́ркти], приме́рхнути[приме́рхти], притьма́ритися, прибля́кнути, помертві́ти, стумані́ти, потьмяні́шати. Останні лампочки тьмяніють (М. Трублаїні); За вікнами хуртовина: все більше затьмарюється день (П. Тичина); Вдосвіта, зірки лиш починали блякнути, Кравчиха раптом підхопилась (Л. Смілянський); Темно-сумно.. Навіть зорі Якось меркнуть уночі (А. Кримський); Почало світати... Зорі меркли у синьому небі, само воно біліло та блідніло (Панас Мирний); І бачив я, як зорі весняні В досвітній час і мерхли, і біліли (Б. Грінченко); Блідне місяць, гаснуть зорі, І сонечко сходить (Леся Українка); На схід ти поглянь, кохана, Зорі стали враз пригасать (П. Тичина); За вікном тьмяно народжувався світанок, примеркали, жовтішали вогні свічок (С. Скляренко); Зелені очі Фатєєвої дивились на мене прямо, дивились відкрито, в них раз по раз спалахували холодні іскри. І примерхали, щоб знову спалахнути (Є. Гуцало); Світло блискавки притьмарилось (М. Коцюбинський); А ватра тим часом гасла, мертвіла грань, темнота ставала смілішою (Г. Хоткевич); Мати порається коло печі, очі її тьмаряться, туманіють (С. Васильченко). - Пор. 1. тьмя́ний, 2. тьмя́ний.

Словник фразеологізмів

світ [в оча́х (пе́ред очи́ма)] тьма́риться (темні́є, ме́ркне, му́титься) / потьма́ри́вся (потемні́в, поме́рк, помути́вся). 1. кому і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані запаморочення, втрачає чіткість сприйняття дійсності (від удару, болю і т. ін.). В очах йому тьмариться світ. Він бачить засніжену кров на соломі (Л. Первомайський); Пішов Юріштан. Світ в очах мутився, кров до горла підступала (Г. Хоткевич); Христю наче хто в груди пхнув, по голові вдарив, світ перед очима потемнів (Панас Мирний).

2. Хто-небудь дуже страждає, тужить; комусь надзвичайно важко. Довго сидів Опанас біля домовини забитого сина .. Увесь його нескладний світ потьмарився й потонув у скорботі (О. Довженко); Бігла полем, плакала. Потьмарився світ в очах. На сніп упала, вражена тяжкою звісткою (К. Гордієнко); Світ потемнів у її [Горпини] очах, .. на серці туга нерозважна, у душі сум темний (Панас Мирний).

світ [в оча́х (пе́ред очи́ма)] тьма́риться (темні́є, ме́ркне, му́титься) / потьма́ри́вся (потемні́в, поме́рк, помути́вся). 1. кому і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані запаморочення, втрачає чіткість сприйняття дійсності (від удару, болю і т. ін.). В очах йому тьмариться світ. Він бачить засніжену кров на соломі (Л. Первомайський); Пішов Юріштан. Світ в очах мутився, кров до горла підступала (Г. Хоткевич); Христю наче хто в груди пхнув, по голові вдарив, світ перед очима потемнів (Панас Мирний).

2. Хто-небудь дуже страждає, тужить; комусь надзвичайно важко. Довго сидів Опанас біля домовини забитого сина .. Увесь його нескладний світ потьмарився й потонув у скорботі (О. Довженко); Бігла полем, плакала. Потьмарився світ в очах. На сніп упала, вражена тяжкою звісткою (К. Гордієнко); Світ потемнів у її [Горпини] очах, .. на серці туга нерозважна, у душі сум темний (Панас Мирний).

світ [в оча́х (пе́ред очи́ма)] тьма́риться (темні́є, ме́ркне, му́титься) / потьма́ри́вся (потемні́в, поме́рк, помути́вся). 1. кому і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані запаморочення, втрачає чіткість сприйняття дійсності (від удару, болю і т. ін.). В очах йому тьмариться світ. Він бачить засніжену кров на соломі (Л. Первомайський); Пішов Юріштан. Світ в очах мутився, кров до горла підступала (Г. Хоткевич); Христю наче хто в груди пхнув, по голові вдарив, світ перед очима потемнів (Панас Мирний).

2. Хто-небудь дуже страждає, тужить; комусь надзвичайно важко. Довго сидів Опанас біля домовини забитого сина .. Увесь його нескладний світ потьмарився й потонув у скорботі (О. Довженко); Бігла полем, плакала. Потьмарився світ в очах. На сніп упала, вражена тяжкою звісткою (К. Гордієнко); Світ потемнів у її [Горпини] очах, .. на серці туга нерозважна, у душі сум темний (Панас Мирний).