-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ме́нтор ме́нтори
родовий ме́нтора ме́нторів
давальний ме́нторові, ме́нтору ме́нторам
знахідний ме́нтора ме́нторів
орудний ме́нтором ме́нторами
місцевий на/у ме́нторові, ме́нторі на/у ме́нторах
кличний ме́нторе ме́нтори

Словник синонімів

ВИХОВА́ТЕЛЬ (людина, що виховує, навчає дітей і молодь), МЕ́НТОРзаст.;ГУВЕРНЕ́Рзаст. (домашній вихователь у дворянських родинах). - Взагалі я бачу, що треба запросити тобі кращого вихователя (З. Тулуб); Мій ментор.. має можливість водити мене у найкращі місця без всякого страху (М. Рильський); Ви були для них за доброго безплатного гувернера (А. Кримський). - Пор. 1. учи́тель.
ЖИВЕ́ЦЬ (гілка, пагін для щеплення дичок), ЩЕ́ПА, МЕ́НТОР, ЦИБУ́Х (здерев’янілий пагін виноградної лози, що використовується для розмноження). Лісник знайомий є отут у мене. Він до щеплювання має хіть велику, Отож хвилюється не без причин, Уздрівши яблуньку чи грушу дику. Мерщій до льоху, де лежать живці Кандиль-китайки, бери та ренети... (М. Рильський); Ще хлопцем Лаврін прищепив своїми руками щепу на старому пні (І. Нечуй-Левицький); [Карташов:] Ми визнаємо гібридизацію міжвидову і навіть міжродову. Визнаємо деякий вплив відкритого вами ментора (О. Довженко).
КЕРІВНИ́К (той, хто керує кимсь, чимсь, очолює когось, щось), ПРОВІДНИ́К, ПРОВОДИ́Р, ПРОВІ́ДЦЯрозм.,ПРОВОДА́Ррозм.,ПРОВІ́ДЕЦЬрозм.,ОРУДА́Рзаст.,ОРУ́ДНИКзаст., МЕ́НТОРзаст.;ГОЛОВА́, ГЛАВА́уроч. (перев. особа, яка очолює якесь велике підприємство, установу або справу, захід тощо); ДИРЕ́КТОР (на підприємстві, в установі, закладі тощо); ПРАВИ́ТЕЛЬзаст. (у канцелярії). Керівник експедиції; Керівник наукових робіт; Другого ж таки дня вчителеві не дали дров.. Діти мерзли, вчитель приходив у волость, гризся, але ж похитнути незламність духу сільських орударів не міг (Б. Грінченко); Голова (глава) фірми; Особливо неприємно, коли директор школи викликає матір і скаржиться їй на мене (Л. Смілянський); Таня застругала останній олівець, згорнула з столу в папірець стружки, взяла стаканчик з олівцями (Кулик любив різнокольорові олівці) і понесла в кабінет принципала (П. Загребельний); Був тут судовий слідчий Чорнокнижний і старший помічник правителя канцелярії губернатора пан Воронець (М. Стельмах). - Пор. нача́льник.
НАСТА́ВНИК (той, хто наставляє, дає напучення), МЕ́НТОРкнижн. заст., ірон.,НАПУ́ТНИКзаст.;УЧИ́ТЕЛЬ[ВЧИ́ТЕЛЬ], МЕТРкнижн. заст., ірон. (той, хто є авторитетом у якій-небудь галузі, передає свій досвід, знання, є для інших прикладом); ПОВЧА́ЛЬНИКрозм.,УКА́ЖЧИК[ВКА́ЖЧИК] розм.,УКА́ЗНИК[ВКА́ЗНИК]розм. рідше (при несхвальному ставленні). Наставники молоді; - Що ж се ти, сину, в ментори мені накинувся, - озливсь вкінці батько (І. Франко); - Мамо, ви знаєте, хто це до нас завітав? - ..Це дочка мого найкращого напутника - друга (Є. Кротевич); Старші письменники - учителі наші (М. Коцюбинський); Михайль - мій колишній метр. А загалом - він ватажок лівих поетів (Ю. Яновський); - Я розумію, хлопець ти вже дорослий.. повчальників не потребуєш, бо й сам набачився чимало (Григорій Тютюнник); - Який він мені укажчик?.. Я сама собі голова... (Панас Мирний).