ляскати 1

-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив ля́скати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ля́скаймо
2 особа ля́скай ля́скайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ля́скатиму ля́скатимемо, ля́скатимем
2 особа ля́скатимеш ля́скатимете
3 особа ля́скатиме ля́скатимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ля́скаю ля́скаємо, ля́скаєм
2 особа ля́скаєш ля́скаєте
3 особа ля́скає ля́скають
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ля́скаючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ля́скав ля́скали
жін. р. ля́скала
сер. р. ля́скало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ля́скавши

Словник синонімів

БО́ВКНУТИрозм. (сказати що-небудь необдумано або необережно, навмання, не до ладу), БЕ́ВКНУТИрозм.,БЕ́ЛЬКНУТИрозм.,БО́ВТНУТИрозм.,ЛЯ́ПНУТИрозм.,ЛЯ́СНУТИрозм. рідше, СКАЗОНУ́ТИрозм.,СПЛЕСКА́ТИрозм.,БА́ХНУТИпідсил. розм.,БРЯ́КНУТИпідсил. розм.,ЗМОРО́ЗИТИпідсил. розм. - Недок.: бо́вкати, бе́вкати, ля́пати, ля́скати. Схаменись лишень та подумай, що ти бовкнув? (І. Нечуй-Левицький); - Скажи, що маю повідомити щось важливе. Тільки дивись, щоб не бевкнула кому, що я тут. Не бевкнеш? (М. Чабанівський); І не думав, і не гадав ніколи він, що Тихін отакий легковірний: хтось белькнув дурним язиком, а він уже й глузд втратив (А. Головко); - Може, ти, Льоню, що бовтнув про їх [о. Артемія і Сусану Уласівну] при кому? - сказала писарша до брата (І. Нечуй-Левицький); - А це ти вже, Дем’яновичу, і зовсім хтозна-що говориш. Не подумавши, ляпнув (А. Головко); - Що ж до партизанів і таке інше, то ти менше ляскай про це (Л. Смілянський); [7-й парубок:] Іноді таке неподобне сплеще [Соломія], що й парубкові соромно слухати, не те, що дівці (М.Кропивницький); Він ... часом таке бахне, що всіх зіб’є з пантелику (П. Колесник); Щоб сказати хоч будь-що, дівчина брякнула: - Ну й цікаво з вами гуляти (Л. Дмитерко). - Пор. сказа́ти.
ЛОПОТА́ТИ[ЛОПОТІ́ТИ] (видавати глухі звуки деякими механізмами, крилами й т. ін.), ПЛЕСКА́ТИ, ЛЯ́ПАТИ, ЛЯ́СКАТИ. Розмашисто, впевнено вертяться крила [млина], лопотить тонка шалівка на крилі (І. Кириленко); Вони [чайки] спокійно сідали на хвилю і, лопочучи крилами, перелітали з місця на місце (Ю. Смолич); Вони [голуби] вже не пустують, не плескають, наче в долоні, крилами (О. Донченко); - Тато дома. Він рибки наловив.. - І показала крихітною пучечкою на таз, де звивалися в’юни, ляпали хвостами жирні карасі (В. Большак); Прилетіла качка, крилечками ляска (Б. Грінченко).
ЛЯ́СКАТИ (ударяти, бити долонею або чимось гнучким по чомусь еластичному, утворюючи короткі різкі звуки), ТРЯ́СКАТИ[ТРА́СКАТИдіал.], ЛЯ́ПАТИ, ПА́ЦАТИрозм.;ШЛЬО́ПАТИрозм. (із шумом ударяти по чомусь м’якому, рідкому); ЦЬВО́ХКАТИкого, що, по кому-чому й без додатка, розм. (сильно, з розмаху ударяти батогом, різкою тощо по кому-, чому-небудь); ДАВА́ТИ ЛЯЩА́кому. - Док.: ля́снути, тря́снути, ля́пнути, шльо́пнути, цьво́хнути, да́ти ляща́. Сміється і Поль, але підбадьорююче ляскає Віктора по плечу (О. Іваненко); Але пані траскає грізно прутом по столику й у класі тихне (П. Козланюк); Ляпаю руками по задубілих халявах, а вони озиваються музикою (М. Стельмах); Сагайда іноді любить.. всією п’ятірнею проводити Маковейчикові од лоба до підборіддя. - Не пацайте! -кричить тоді боєць (О. Гончар). Перегукувались пароплави на Дніпрі, шльопали важко колесами коло самої пристані, збурювали гвинтами воду (І. Цюпа); Дядько Микита замовк і ретельно цьвохкав кобильчину, що з великою потугою вивозила з яру сани (І. Кириленко); За невдачу серце зривав [дяк] завжди на наймиті. Дня того не було, щоб не давав чубровки або ляща (С. Васильченко). - Пор. 2. би́ти.
ЛЯ́СКАТИ (видавати різкі звуки, ударяючи по чому-небудь), ТРЯ́СКАТИ[ТРА́СКАТИдіал.], ХЛЯ́ПАТИрозм. - Док.: ля́снути, тря́снути, хля́пнути. Вже [Давид] не ляскає хвірткою, а по-хазяйськи зачиняє її (М. Стельмах); [Мати:] Оступися, злидню! (Штурхає хлопця і заходить в хату, тряснувши дверима) (Леся Українка); Вітер хляпав відчиненою кватиркою (П. Автомонов).
ПЛЕСКА́ТИ (у долоні), СПЛЕ́СКУВАТИ, ЛЯ́СКАТИ, КЛЯ́СКАТИдіал.,ЛА́ДКАТИдит. - Док.: сплесну́ти, ля́снути, кля́снути. Маленька Галя плескала з радості, дивлячись на картини (П. Козланюк); - Боже, який чарівний, небеський спів!.. - сплеснула руками пані Олександра, як сплескувала колись його Оксана, його зоря... (Вас. Шевчук); Дівчинка зраділо ляскає в долоні і заливається зо сміху (М. Чабанівський); Лідка ладкає в ладусі (П. Тичина).
УДА́РИТИ[ВДА́РИТИ] (про дзвін, вогнепальну зброю тощо - видати сильний уривчастий звук), СТУ́КНУТИ, ГРЮ́КНУТИ, ГРЯ́КНУТИрозм.; ГРЯ́НУТИ, ТАРА́ХНУТИрозм., ТРА́ХНУТИрозм.,ТОРО́ХНУТИ (перев. про грім); БА́ХНУТИ, БАБА́ХНУТИрозм., ГА́ХНУТИрозм., ГРЮКОНУ́ТИрозм. (про постріл тощо); ЛЯ́СНУТИ, ЛУ́СНУТИ (про ляскучий звук);ЦЮ́КНУТИ, ДВИГНУТИрозм. - Недок.: сту́кати, грю́кати, гря́кати, тара́хкати, тра́хкати, торо́хкати, ба́хкати, га́хкати, бу́хати, га́хати, ля́скати, лу́скати, цю́кати, дви́гати. На дзвіниці святого Петра ударили дзвони (Н. Рибак); Враз вдарив гомін, крик... (М. Коцюбинський); Стукнули шаблі, викрешуючи першу іскру смертельного бою (П. Кочура); В Хомашиному дворі грюкнули засуви (С. Чорнобривець); Грім не гряне - ледачий не встане (прислів’я); Зненацька.. тарахнув страшний вибух (У. Самчук); Двері за спиною трахнули так, ніби Антонові відсікли ноги (Є. Куртяк); Блиснула блискавка, і слідом за нею торохнув грім з такою силою, ніби хотів розтрощити землю (С. Добровольський); Пляшка бахнула, як добра рушниця. Шампанське запінилося у високому келиху (В. Собко); Оглушливо бабахнув постріл (Ю. Мушкетик); Зовсім поруч гахнула міна (Н. Тихий); Як грім грюконе, схопиться, перехрестить себе (Панас Мирний); Тонкий і довгий батіг, як блискавка, звівся і дзвінко ляснув у повітрі (Д. Ткач); Несподівано серед загальної тиші луснув пістолетний постріл (О. Гончар); Цюкнула нова сокира, Раптом серед поля Затряслася, застогнала Молода тополя (С. Руданський); Двигнув грім, покотивши по небесному камінню торохтючу хуру (Є. Гуцало).

Словник фразеологізмів

цокоті́ти (цокота́ти, цо́кати) зуба́ми. Тремтіти від холоду, страху і т. ін. — Ну, вже ж для гостей напалять! — відказав пан Турковський.— А завтра будемо зубами цокотіти,— вкинула прикро Надя (Леся Українка); — Лишенько! Хоча б у двері не добивалося! — знову цокочучи зубами, прошепотіла Килина (І. Сочивець); Вскочив [Пилипко] у хату, як пуп синій, зубами цокоче (Панас Мирний); — Ой, дядьку, привид! — цокотимо зубами.— Де? — Ой на цвинтарі, там у кущах! (Нар. опов.); На зимового Миколая завжди було холодно, ми цокали зубами (В. Минко). дзвони́ти зуба́ми. Дзвоню зубами, бо мені зимно (М. Коцюбинський). ля́скати зуба́ми. Тимко, мокрий, посинілий, ляскаючи зубами, виліз на берег (Григорій Тютюнник). сікти́ зуба́ми. Їй нараз зробилося якось зимно-зимно, так що почала голосно сікти зубами (І. Франко).

ля́пати (ля́скати, маха́ти і т. ін.) язико́м що і без додатка, зневажл. Говорити (перев. що-небудь нерозумне, недоречне, нецікаве і т. ін.); базікати. Не ляпай язиком! (Сл. Б. Грінченка); Їм що не ляпать язиком, аби ляпать. Та ще й іржуть собі! І що там вони знайшли такого смішного? (С. Васильченко); [Ліна:] Ти мені, задрипанко, дивися: перед паничами зуби не скаль і язиком не ляскай! (Я. Мамонтов); Як собака з утіхи відчуває непереможну потребу махати хвостом, так він відчував потребу махати язиком (Л. Мартович); // Витрачати час для зайвих, непотрібних розмов; займатися пустослів’ям. — Працювати треба, а не ляпати язиком (М. Зарудний); Вони тільки язиком ляскають (Сл. Б. Грінченка); — А… йди від гріха… Чого так язиком ляскати? (М. Хвильовий).