-1-
іменник чоловічого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний кочере́жник кочере́жники
родовий кочере́жника кочере́жників
давальний кочере́жнику, кочере́жникові кочере́жникам
знахідний кочере́жник кочере́жники
орудний кочере́жником кочере́жниками
місцевий на/у кочере́жнику на/у кочере́жниках
кличний кочере́жнику* кочере́жники*

Словник синонімів

КОЦЮ́БНИК (місце, де стоїть коцюба, рогач тощо), КОЧЕРЕ́ЖНИК, КОЧЕ́РГИ. В коцюбнику, перевертаючись, граються котята (М. Стельмах); Кинула [молодиця] сапу в кочережник, зірвала з кілочка рушник - хоч умитися ж! (І. Вирган); Шаміль розсупонився, скинув сіряк, повісив у кочергах (О. Гончар).