КІ́СТКА (тверде утворення в тілі людини й тварини), КІСТЬ, КОСТОМА́ХАзневажл.;МАСЛА́К[МАСЛЯ́К] (перев. стегнове утворення або таке, що випинається з-під шкіри). Між наметами никали й гавкали собаки, витаскуючи з наметів шматки м’яса та кістки, що позоставались од панської вечері (І. Нечуй-Левицький); Слонова кістка; Мужики цікаві стали, Чи ті кості білі всюди, Чи блакитна кров поллється, Як пробити пану груди? (Леся Українка); Вовк покинув костомаху - Й до коня зі всього маху (М. Стельмах); Хлопці на вулиці грали в бабки. Ягнячі маслаки по два стояли на землі (П. Панч).

СМЕРТЬ (уявлювана міфічна постать), БЕЗНО́САрозм.,КІСТЛЯ́ВАфам.,КИРПА́ТАфольк., КИРПА́ТА СВА́ШКАжарт., КИ́РПАфольк.,КОСТОМА́ХАрозм.А потім Смерть по артикулу Їм воздала косою честь (І. Котляревський); Кістлява рука смерті.. взяла сусіду Івана Щасного (Ю. Збанацький); Утомилася безноса, Ледве мовить: - Почекай. - Поглядає воїн скоса: - Швидше, відьмо, відставай (М. Стельмах); Війна ще довго снитиметься тим, хто бачив, як кирпата косила товаришів, з якими поруч піднімався в атаку (П. Кочура); Ні, голубе! Вже не таким тузам Кабаки кирпа стерла (П. Гулак-Артемовський); Виходить смерть, старенька сваха, З мішком дорожнім костомаха Бреде між часу й поколінь (А. Малишко).

КІ́СТКА (тверде утворення в тілі людини й тварини), КІСТЬ, КОСТОМА́ХАзневажл.;МАСЛА́К[МАСЛЯ́К] (перев. стегнове утворення або таке, що випинається з-під шкіри). Між наметами никали й гавкали собаки, витаскуючи з наметів шматки м’яса та кістки, що позоставались од панської вечері (І. Нечуй-Левицький); Слонова кістка; Мужики цікаві стали, Чи ті кості білі всюди, Чи блакитна кров поллється, Як пробити пану груди? (Леся Українка); Вовк покинув костомаху - Й до коня зі всього маху (М. Стельмах); Хлопці на вулиці грали в бабки. Ягнячі маслаки по два стояли на землі (П. Панч).

СМЕРТЬ (уявлювана міфічна постать), БЕЗНО́САрозм.,КІСТЛЯ́ВАфам.,КИРПА́ТАфольк., КИРПА́ТА СВА́ШКАжарт., КИ́РПАфольк.,КОСТОМА́ХАрозм.А потім Смерть по артикулу Їм воздала косою честь (І. Котляревський); Кістлява рука смерті.. взяла сусіду Івана Щасного (Ю. Збанацький); Утомилася безноса, Ледве мовить: - Почекай. - Поглядає воїн скоса: - Швидше, відьмо, відставай (М. Стельмах); Війна ще довго снитиметься тим, хто бачив, як кирпата косила товаришів, з якими поруч піднімався в атаку (П. Кочура); Ні, голубе! Вже не таким тузам Кабаки кирпа стерла (П. Гулак-Артемовський); Виходить смерть, старенька сваха, З мішком дорожнім костомаха Бреде між часу й поколінь (А. Малишко).