коренастий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний корена́стий корена́ста корена́сте корена́сті
родовий корена́стого корена́стої корена́стого корена́стих
давальний корена́стому корена́стій корена́стому корена́стим
знахідний корена́стий, корена́стого корена́сту корена́сте корена́сті, корена́стих
орудний корена́стим корена́стою корена́стим корена́стими
місцевий на/у корена́стому, корена́стім на/у корена́стій на/у корена́стому, корена́стім на/у корена́стих

Словник синонімів

КОРІ́НЧАСТИЙ (який має велике, міцне, розгалужене коріння), КОРЧА́СТИЙ, КОРЧУВА́ТИЙ, КОРЕНА́СТИЙ[КОРЕНИ́СТИЙ]. Як той хрін корінчастий: де вже розкорениться, то й посіяти за ним доброго нічого не можна (Марко Вовчок); Сутулуватий, з товстими.. ногами, він стояв біля столу, мов корчастий пеньок (А. Шиян); Надбережні корчуваті верби полоскали свої свіжі віти в запіненій.. воді (І. Ле); В огородь загородив козак аж сім високих, старих коренастих дубів (Марко Вовчок).
КРЕМЕ́ЗНИ́Й (про людину - міцної будови тіла), КОРЕНА́СТИЙ[КОРЕНИ́СТИЙрідше], ЖИ́ЛАВИЙ, ВУЗЛУВА́ТИЙрозм.,КОРЧУВА́ТИЙрозм.;ОГРЯ́ДНИ́Й, ДЕБЕ́ЛИЙ, ОПА́СИСТИЙ (міцний і повнотілий); ШИРОКОПЛЕ́ЧИЙ, ПЛЕЧИ́СТИЙ (широкий у плечах); КРИЖА́СТИЙ[КРЯЖИ́СТИЙ], ОГУ́ЗКУВАТИЙрозм.,ОКА́ДКУВАТИЙ[ОКА́ДЬКУВАТИЙ]розм. (широкий у крижах); ПРИСА́ДКУВАТИЙ, ПРИСА́ДИСТИЙ, ОЦУ́ПКУВАТИЙ, ОКОРЕ́НКУВАТИЙрозм., ПРИЗЕ́МКУВАТИЙрозм.,ОСА́ДКУВАТИЙрозм.,ОКЛЕ́ЦЬКУВАТИЙдіал., ГАМАЛИКУВА́ТИЙдіал. (невисокий, але міцної будови). Панас стояв кремезний, мов дуб, і реготав (Ю. Яновський); На поріг вибігає хазяйка ходаківської корчми, гладка і коренаста Тетяна (В. Кучер); Здавалося, був [чоловік] сильний, коренистий, грубий (І. Франко); Коляску вкотили Мелашка і дядько Захар - дебелий, жилавий санітар (А. Хижняк); Вузлуватий, широкий в плечах, трохи незграбний, з високими грудьми й дужими руками, він здається старшим від своїх літ (С. Скляренко); Оленчук ще довго сидів, схилившись на ґирлиґу, і в темряві ночі корчувата постать його непорушно темніла під навислим зоряним небозводом (О. Гончар); З себе був о. Хведор огрядний, тілистий, невисокий, але плечистий (І. Нечуй-Левицький); Жінка.. випросталася на повний зріст: висока, огрядна, дебела (О. Гончар); В коридорі поміж тонких хлопців і вертлявих дівчаток з’являється опасиста постать мордатого літнього чоловіка (П. Загребельний); Де проходив широкоплечий Мокеїч, там уже легко міг протиснутись і сухорлявий, жилавий Цимбал (О. Гончар); Федір Прохорович - середній на зріст, втоптаний, крижастий (Д. Бедзик); З хати, смачно позіхаючи, вийшов кряжистий лісник (М. Стельмах); Починало вечоріти, коли до ковалевого двору під’їхав товстий, огузкуватий вершник (І. Ле); Товстий, окадкуватий, він ледве поспішав за вертливим, як в’юн, лакеєм (Панас Мирний); Він чоловік окадькуватий собі: не високий і не низький, не тоненький і не товстий, а так собі кріпкий (Словник Б. Грінченка); Назустріч йому від колодязя з двома відрами в руках ішла огрядна присадкувата дівчина (Григорій Тютюнник); Погано пошита перкалева сукенка не укривала оцупкуватої фігури (М. Коцюбинський); На трибуну ще один іде. Невисокий, але окоренкуватий, дебелий (І. Рябокляч); Свої богослужби править [батюшка] добре, голос має густий і за треби не дуже турбується - на це більш падка приземкувата, як дуплянка, матушка (М. Стельмах); Карпо, молодий ще чоловік, осадкуватий, широкоплечий, ширококостий (Панас Мирний); Оклецькуватий писар з якутів Зітхав, протираючи очі (П. Грабовський); Народ показний, гамаликуватий (Ганна Барвінок). - Пор. 2. товсти́й.