-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | консьє́рж | консьє́ржі |
родовий | консьє́ржа | консьє́ржів |
давальний | консьє́ржеві, консьє́ржу | консьє́ржам |
знахідний | консьє́ржа | консьє́ржів |
орудний | консьє́ржем | консьє́ржами |
місцевий | на/у консьє́ржеві, консьє́ржі | на/у консьє́ржах |
кличний | консьє́рже | консьє́ржі |
Словник синонімів
СТО́РОЖ (особа, яка охороняє кого-, що-небудь); ВАХТЕ́Р, ШВЕЙЦА́Р, ПОРТЬЄ́, КОНСЬЄ́РЖ, ПРИДВЕ́РНИК заст., ДВЕ́РНИК діал. (черговий сторож при вході в установу, підприємство, житловий будинок і т. ін.); ВОРОТАР (сторож біля воріт); КАЛАТА́ЛЬНИК, ДІД заст. (сторож у садку, на баштані тощо); БУ́ДОЧНИК, БУ́ДНИК діал. (залізничний сторож). Юхим, шкільний сторож, пішов вечеряти додому, і мені одному скучненько (С. Васильченко); У вестибюлі їх затримав вахтер - рішучий і невмолимий. - Режим є режим. До тяжкохворого потрібний дозвіл головного лікаря (В. Дарда); Здається мені, що не можу заснути в замку, де Крук буде придверником (І. Франко); Воротар спитав у прибувших, хто вони такі й чого їм треба (І. Нечуй-Левицький); Десь чуть свисток. Ось будочник виходить. Він з ліхтарем (В. Сосюра). - Пор. 2. вартови́й, 1. охоро́нець.