комплектований 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний комплекто́ваний комплекто́вана комплекто́ване комплекто́вані
родовий комплекто́ваного комплекто́ваної комплекто́ваного комплекто́ваних
давальний комплекто́ваному комплекто́ваній комплекто́ваному комплекто́ваним
знахідний комплекто́ваний комплекто́вану комплекто́ване комплекто́вані
орудний комплекто́ваним комплекто́ваною комплекто́ваним комплекто́ваними
місцевий на/у комплекто́ваному, комплекто́ванім на/у комплекто́ваній на/у комплекто́ваному, комплекто́ванім на/у комплекто́ваних