-1-
дієслово недоконаного виду
(вередувати) [розм.]

Словник відмінків

Інфінітив комизи́тися, комизи́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   комизі́мося, комизі́мось, комизі́мся
2 особа комизи́ся, комизи́сь комизі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа комизи́тимуся, комизи́тимусь комизи́тимемося, комизи́тимемось, комизи́тимемся
2 особа комизи́тимешся комизи́тиметеся, комизи́тиметесь
3 особа комизи́тиметься комизи́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа комижу́ся, комижу́сь комизимо́ся, комизимо́сь, комизи́мся
2 особа комизи́шся комизите́ся, комизите́сь
3 особа комизи́ться комизя́ться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
комизячи́сь
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. комизи́вся, комизи́всь комизи́лися, комизи́лись
жін. р. комизи́лася, комизи́лась
сер. р. комизи́лося, комизи́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
комизи́вшись

Словник синонімів

ВЕРЕДУВА́ТИ (поводити себе капризно, виявляти примхи), КАПРИЗУВА́ТИ, ВИГА́ДУВАТИ, ПЕРЕБИРА́ТИ, ГЕ́ДЗАТИСЯрозм.,ГЕ́ДЗКАТИСЯрозм.,КОВЕРЗУВА́ТИ[КАВЕРЗУВА́ТИ]розм.,КОМИ́ЗИТИСЯрозм.,МАРУ́ДИТИрозм.,ВИТРЕБЕ́НЬКУВАТИрозм.,ПЕРЕБЕ́НДЮВАТИрозм.,ХИМЕ́РИТИрозм.,ХИМЕРУВА́ТИрозм.,ПРИ́МХАТИдіал.Вдень найчастіше він нудивсь, або ходив похмурий, сердитий, вередував (М. Коцюбинський); - Добре, візьму і тебе, тільки.. не капризуй, а то з дороги поверну назад (М. Чабанівський); - Зараз почне вигадувати. Все не по його, не по йому (Панас Мирний); [Наталка:] Не рівняйте мене, пане виборний, з городянками: я не вередую і не перебираю женихами (І. Котляревський); - Та ну! Не ґедзкайся! виймай лиш ключ мерщій (П. Гулак-Артемовський); Онися коверзувала ще й любила допікати до живих печінок (І. Нечуй-Левицький); Через тиждень кличуть її у двір.. - Не піду я. Хай сюди присилає [провіант]! - каверзувала вже Оришка (Панас Мирний); - Тут і мала дитина бачить вигоду, а він комизиться... (В. Кучер); - Не люблю, коли молодий, здоровий, гарний чоловік отак нудить та марудить (І. Франко); - Кожна дівка, поки не вийшла заміж, то й добра, а як зв’язала руки, то зараз і почне витребенькувати... І те не так, і друге не по ній!.. (Панас Мирний); - Чи швидко підемо заміж, чи ще довгенько будемо перебендювати? - спитала мати в дочки (І. Нечуй-Левицький); - Дитина чогось химерить сьогодні (Ірина Вільде); А ти мати, чи ні своїй дочці? Як почне він [чоловік] примхати, то ти й рученьки попустиш (Марко Вовчок).
УПИРА́ТИСЯ[ВПИРА́ТИСЯ] (виявляти упертість, уперто не робити чогось, наполягати на своєму), ОПИРА́ТИСЯ, ОПИНА́ТИСЯ, ЗАТИНА́ТИСЯ, ПРУЧА́ТИСЯ, НОРОВИ́ТИСЯрозм.,КОМИЗИТИСЯрозм.,ЄРЕПЕ́НИТИСЯрозм.,КОРО́ДИ́ТИСЯрозм.,ЛАМА́ТИСЯрозм.,КОЦЮ́БИТИСЯфам.,ОТЯГА́ТИСЯ[ОТЯ́ГУВАТИСЯ]діал.,БАСКАЛИ́ЧИТИСЯдіал.,КОБЕНИ́ТИСЯдіал. - Док.: упе́ртися[впе́ртися], опе́ртися, затя́тися, затнутися, знорови́тися, закомизитися, заєрепе́нитися, забаскали́читися, наповра́титисядіал.Асик упирався, як залиганий бичок, але йшов слідом (Ю. Збанацький); Стефан здвигав раменами, перечив мовчки головою, опирався спокусі (С. Ковалів); Ще й комизиться! Ще й опинається! (І. Нечуй-Левицький); Уляна затялася, що не поїде без Катрі (В. Кучер); - Це твоя кімната. Перевозь і родину, - мовила Груня. - І не пручайся (Я. Баш); - От і не відчеплюся, ніяк не відчеплюся, - нахабніє голос Гервасія. - Чого ще тобі комизитись? (М. Стельмах); - Ти не єрепенься, хлопче! Ми з тобою, здається, з першого дня умовились: слухати мене, як батька (І. Цюпа); [Тетяна:] Та нуте лиш перестаньте кородиться; випийте кубочок меду (І. Котляревський); - Ну-ну, чого б я ото коцюбився? (Ю. Шовкопляс); - Ні, йдіть ви, куме Семене, - отягався Сафат,.. бо боявся бога Стрибога (Ю. Мартич); - То ти вже приходь, Прохоровичу, перестань ото кобениться (І. Ле); - Як не збивав [бабу - їхати до сестри] - нічого не вийшло. Наповратилась, і хоч ти їй що (С. Олійник).