-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний кома́ндуючий кома́ндуючі
родовий кома́ндуючого кома́ндуючих
давальний кома́ндуючому кома́ндуючим
знахідний кома́ндуючого кома́ндуючих
орудний кома́ндуючим кома́ндуючими
місцевий на/у кома́ндуючому, кома́ндуючім на/у кома́ндуючих
кличний кома́ндуючий кома́ндуючі

Словник синонімів

КОМАНДИ́Рчого і без додатка (керівник військової частини), ВОЄНАЧА́ЛЬНИК, КОМА́НДУВАЧ, КОМА́НДУЮЧИЙчим і без додатка, ПОЛКОВО́ДЕЦЬ (той, хто керує великим військовим з’єднанням). Перед командиром загону молодий хлопець, щойно повернувся з розвідки (А. Головко); Глибока переконливість, віра в перемогу бриніла в словах воєначальника (М. Шеремет); Бійці вже обступили командувача тісним колом (О. Гончар); В урочистій тиші високої зали командуючий флотом поздоровив ескадру (В. Кучер); Недокус, мов справжній полководець, змахнув рукою, рушив до села (Ю. Збанацький).