-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | кома́ндуючий | кома́ндуючі |
родовий | кома́ндуючого | кома́ндуючих |
давальний | кома́ндуючому | кома́ндуючим |
знахідний | кома́ндуючого | кома́ндуючих |
орудний | кома́ндуючим | кома́ндуючими |
місцевий | на/у кома́ндуючому, кома́ндуючім | на/у кома́ндуючих |
кличний | кома́ндуючий | кома́ндуючі |
Словник синонімів
КОМАНДИ́Р чого і без додатка (керівник військової частини), ВОЄНАЧА́ЛЬНИК, КОМА́НДУВАЧ, КОМА́НДУЮЧИЙ чим і без додатка, ПОЛКОВО́ДЕЦЬ (той, хто керує великим військовим з’єднанням). Перед командиром загону молодий хлопець, щойно повернувся з розвідки (А. Головко); Глибока переконливість, віра в перемогу бриніла в словах воєначальника (М. Шеремет); Бійці вже обступили командувача тісним колом (О. Гончар); В урочистій тиші високої зали командуючий флотом поздоровив ескадру (В. Кучер); Недокус, мов справжній полководець, змахнув рукою, рушив до села (Ю. Збанацький).