-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив козири́тися, козири́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   козирі́мося, козирі́мось, козирі́мся
2 особа козири́ся, козири́сь козирі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа козири́тимуся, козири́тимусь козири́тимемося, козири́тимемось, козири́тимемся
2 особа козири́тимешся козири́тиметеся, козири́тиметесь
3 особа козири́тиметься козири́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа козирю́ся, козирю́сь козиримо́ся, козиримо́сь, козири́мся
2 особа козири́шся козирите́ся, козирите́сь
3 особа козири́ться козиря́ться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
козирячи́сь
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. козири́вся, козири́всь козири́лися, козири́лись
жін. р. козири́лася, козири́лась
сер. р. козири́лося, козири́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
козири́вшись

Словник синонімів

БАДЬОРИ́ТИСЯ (намагатися триматися по-молодецькому, не показуючи розгубленості, страху і т. ін.), ХРАБРИ́ТИСЯрозм.,ХРАБРУВА́ТИрозм. рідше, ХРАБРУВА́ТИСЯзаст.; КОЗИРИ́ТИСЯрозм., КОКО́ШИТИСЯрозм.,ПРИ́НДИТИСЯрозм. (звичайно при несхвальному ставленні мовця до цього); БРАВУВА́ТИ (вдавати з себе хороброго, навмисно легковажити небезпекою). Шарль бадьорився перед імператором, гордий, що Наполеон знає його особисто і називає по імені, як близького товариша (П. Кочура); - А я б на вашому місці, - храбрився дід, - узяв би та й зробив! (Остап Вишня); - Е-е, я не втоплюся. Я вмію плавати, - храбрував Миколка (Панас Мирний); Ентелл там сильно храбровався [храбрувався], Аж до сорочки ввесь роздягся, Совав Даресу в ніс кулак (І. Котляревський); Допитливі, а то й зневажливі очі звернуто на лаву підсудних, де сидить Богданчик з друзяками. Блідий сидить, не козириться, не корчить блазня (І. Муратов); Далеко ще нам, Науме, до справжніх розвідників. Ми часом і гарячкуємо, кокошимося, забуваємо про витримку, про конспірацію (П. Автомонов); - "..Не та в тебе ситуація. Можна сказати, одною ногою в могилі стоїш, а приндишся (І. Цюпа); Він.. намагався триматися байдуже, може, навіть бравував, але на серці в нього шкребло (І. Багмут).
ХИЗУВА́ТИСЯперев. чим (чванливо виставляти що-небудь як свою перевагу), ВИХИЗОВУВАТИСЯпідсил., ЧВА́НИТИСЯ, ЗАДАВА́ТИСЯ, ВИНО́СИТИСЯ, ПРИ́НДИТИСЯрозм., КОЗИРИ́ТИСЯрозм., КОЗИРЯТИрозм., ХВИНТИ́ТИрозм.Поважно стояли багачі, безсоромно хизуючись у церкві своїм багатством (І. Цюпа); Було, шляхта, знай чваниться, День і ніч гуляє (Т. Шевченко); Він навіть має залізного хреста, але не задається ним, а навпаки - кепкує з нього, як із ганебного способу обдурювати солдатів (П. Колесник); [Трохим:] А хіба не пам’ятаєш, як погано люде говорять про Чопоріїв? Виносятьсясвоїм війтівством,.. людей не почитають, не шанують, кривдять (М. Кропивницький); Серед другокласників ходив півником та козирився Володько Гречаний (М. Зарудний); Шурка з особливим смаком козиряв іноземними словами і абстрактним способом мислення (Ю. Смолич); - Дивись ти, як хвинтить зачав! Неначе й справді пишна птиця! (Л. Глібов). - Пор. бундю́читися.