-1-
іменник жіночого роду
[діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний ко́вбиця ко́вбиці
родовий ко́вбиці ко́вбиць
давальний ко́вбиці ко́вбицям
знахідний ко́вбицю ко́вбиці
орудний ко́вбицею ко́вбицями
місцевий на/у ко́вбиці на/у ко́вбицях
кличний ко́вбице* ко́вбиці*

Словник синонімів

КОЛО́ДА (стовбур зрізаного дерева, очищений від гілля), КОЛО́ДКА, БЕРВЕНО́діал., ДЕЛИ́НАдіал., КЛЬОЦдіал., КО́ВБОКдіал., КОВБА́Ндіал., ТРАМ[ТРЯМ]діал.; БРУС, БРУСО́К, РУ́БАНКАдіал. (обтесана чи обпиляна перев. чотиригранна деревина); ДУБО́Кперев. мн. розм. (короткий шматок дерева); КРУГЛЯ́К (кругла деревина); ЧУРБА́Крозм. (коротка деревина); ДРОВІ́ТНЯрозм., ДРИВІ́ТНЯдіал., КО́ВБИЦЯдіал. (для рубання дров). Ковалі різці зробили і стару зрубали грушу, І колоду з деревини Внесли теслі до хатини (М. Нагнибіда); В дворі Бондарів на колодці сидить Настя, по боках Валя і Кость (С. Васильченко); Де-не-де із-межи густих, високих кустів кропиви виглядали повалені останки печей або чорні, порепані обломки бервен (І. Франко); Юрко також миттю видряпався по делинах на клуню (П. Козланюк); Пішли кльоци. Вільний сплав. Уся ріка зачервонілася від тисяч ковбків (Г. Хоткевич); Дерево лише на зиму стає матеріалом, розкішним, багатим, пахучим брусом, з якого ріжуться гнучкі, як дівчата, дошки, міцні, як хлопці, мудрі, як старість, колодки (Ю. Яновський); Майструють тут: шерхебелем один Орудує, обстругуючи бистро Бруски із жилками червонуваті (М. Рильський); Він згубив і стежку ту, Що вела на гірку. Сів на рубанку товсту І заплакав гірко (П. Воронько); - Отам можна посидіти, - сказав він, показуючи очима на дубки, що лежали під стіжком сіна (С. Журахович); По кругляках тягли гужем широкогорлу гармату (М. Старицький); На дерев’яному чурбаку серед колиби горів каганчик (С. Скляренко); Тихін підійшов до нього. Встромив сокиру в дровітню й закурив із його кисета (А. Головко); Маленька сокира з кривим держаком.. стирчала в старій, тисячу разів поцюканій дривітні (М. Рудь); Став [пес] на ковбицю ногами І до сонця морду зносить (І. Франко).