-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив клюва́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   клю́ймо
2 особа клюй клю́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа клюва́тиму клюва́тимемо, клюва́тимем
2 особа клюва́тимеш клюва́тимете
3 особа клюва́тиме клюва́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа клюю́ клюємо́, клює́м
2 особа клює́ш клюєте́
3 особа клює́ клюю́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
клюю́чи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. клюва́в клюва́ли
жін. р. клюва́ла
сер. р. клюва́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
клюва́вши

Словник синонімів

КЛЮВА́ТИ (про птахів - їсти, хапаючи щось дзьобом, бити дзьобом), ДЗЬО́БА́ТИ[ДЗЮ́БА́ТИрідше], ДОВБА́ТИ[ДОВБТИ́], КЛЮ́КАТИрозм.; ПИ́ТИ (їсти молоде зерно); ЦЮ́КАТИ, ЦЮ́КАТИСЯрозм. (бити дзьобом); ЩИПА́ТИ (шкіру тіла). - Док.: клю́нути, дзьо́бну́ти[дзю́бну́ти], подзьо́ба́ти[подзю́ба́ти], довбну́ти, клю́кнути, цю́кнути, щипну́ти. У хаті ходили кури й щось клювали на долівці (О. Донченко); Кури дзьобали землю, як консервну банку (Григорій Тютюнник); Мундир із залізним хрестом мої партизани надягли на опудало в городі, щоб ґави не довбали огірків (Ю. Яновський); Горобці цілими хмарами сідають на соняшники і п’ють насіння (О. Копиленко); Миколка.. годував голубів. Вони весело кружляли навколо нього, бадьоро цюкали носиками в землю (Ю. Збанацький); Боляче цюкалася клята квочка... (Остап Вишня); Населення, коли не рахувати курей, гусака, якого я навчив щипати посесора.., складалося іще з чотирьох осіб (В. Еллан).
ЛОВИ́ТИСЯ (про рибу); ВУ́ДИТИСЯ, БРА́ТИ, БРА́ТИСЯ, КЛЮВА́ТИ (попадати на гачок). - Док.: узя́ти[взя́ти]. Часом на гачок ловилась якась велика рибина (О. Донченко); А вудилось напрочуд вдало (Ю. Збанацький); Юрко колись непогано ловив вудкою. Але сьогодні рибалилось кепсько - брали самі йоржі (Ю. Мушкетик); Коропи бралися добряче (М. Рильський); Суди та пересуди почались, як завжди, з спогадів про те, як Іван взяв сома на вісім пудів (Ю. Смолич); На світанку клювали невеликі лящі та язі (О. Копиленко).

Словник фразеологізмів

[і] ку́ри не клюю́ть у кого, зі сл. гро́шей, а також зі словоспол. так, що. Дуже багато, велика кількість. В нього грошей кури не клюють (М. Стельмах); У нього оце тепер — несподівано й тимчасово — так багато грошей, що їх і кури не клюють... (Т. Масенко).

клюва́ти но́сом. Дрімати, засинати сидячи, час від часу опускаючи на мить голову. В кабіні біля шофера сидів якийсь неголений, худий інтендант і клював носом від довгого недосипання (В. Кучер); Відбило північ. Треба подивитися, що робиться в коридорі. Правда, ще рано але .. вартовий дуже любить подрімати. Може, він уже клює носом? (Д. Бузько). покльо́вувати но́сом (час від часу). Микола підпер важку голову руками, покльовує носом (В. Кучер).

[і] ку́ри не клюю́ть у кого, зі сл. гро́шей, а також зі словоспол. так, що. Дуже багато, велика кількість. В нього грошей кури не клюють (М. Стельмах); У нього оце тепер — несподівано й тимчасово — так багато грошей, що їх і кури не клюють... (Т. Масенко).