-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив клубочі́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа клубочі́тиме клубочі́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа клубочи́ть клубоча́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
клубочачи́*
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. клубочі́в клубочі́ли
жін. р. клубочі́ла
сер. р. клубочі́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
клубочі́вши

Словник синонімів

КЛУБОЧИ́ТИСЯ (про дим, туман, пару тощо - здійматися, рухатися клубками), КЛУБОТА́ТИСЯ[КЛУБОТІ́ТИСЯ], КЛУБОТА́ТИ[КЛУБОТІ́ТИ], КЛУБОЧІ́ТИ, КЛУБИ́ТИСЯрозм.,КУ́БЛИТИСЯрозм.,КУЖЕ́ЛИТИСЯрозм.,КЛУБУВА́ТИСЯдіал.;КУЧЕРЯ́ВИТИСЯрозм. (утворюючи хвилясту масу, схожу на завитки). Ранковий легкий туман клубочився над Дніпром (В. Собко); Дим почав клуботатись над припічком, шукав проходу (Панас Мирний); Біла пара клубоче над кіньми (О. Довженко); Пара клубилась над опуклими ребрами конячини (О. Ільченко); Кублився в заметах вогкий дим (П. Панч); Чад і дим з нори кужелиться (Словник Б. Грінченка); Над будинками кучерявилися димки (Н. Рибак).