-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив клубота́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа клубота́тиме клубота́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа клубо́че клубо́чуть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
клубо́чучи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. клубота́в клубота́ли
жін. р. клубота́ла
сер. р. клубота́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
клубота́вши

Словник синонімів

КЛУБОЧИ́ТИСЯ (про дим, туман, пару тощо - здійматися, рухатися клубками), КЛУБОТА́ТИСЯ[КЛУБОТІ́ТИСЯ], КЛУБОТА́ТИ[КЛУБОТІ́ТИ], КЛУБОЧІ́ТИ, КЛУБИ́ТИСЯрозм.,КУ́БЛИТИСЯрозм.,КУЖЕ́ЛИТИСЯрозм.,КЛУБУВА́ТИСЯдіал.;КУЧЕРЯ́ВИТИСЯрозм. (утворюючи хвилясту масу, схожу на завитки). Ранковий легкий туман клубочився над Дніпром (В. Собко); Дим почав клуботатись над припічком, шукав проходу (Панас Мирний); Біла пара клубоче над кіньми (О. Довженко); Пара клубилась над опуклими ребрами конячини (О. Ільченко); Кублився в заметах вогкий дим (П. Панч); Чад і дим з нори кужелиться (Словник Б. Грінченка); Над будинками кучерявилися димки (Н. Рибак).