КЛО́ПІТ (заняття, справа, робота, пов’язані з труднощами щодо їх виконання), КЛОПОТНЕ́ЧАрозм.,КЛОПІТНЯ́розм.,МОРО́КАрозм.,ЗАМОРО́КАрозм.,ЗА́ХІДрозм.,ТАРАПА́ТАдіал.,ПА́ТОРОЧдіал.Життя Олени, як і кожної сільської жінки, проходило в щоденних клопотах по господарству (Григорій Тютюнник); По города́х теж була немала клопотнеча: мазались, білились, чепурились та прибиралися, збираючись уже на зиму (Панас Мирний); А скільки було мороки, коли стали шукати турбіну й генератора (Ю. Яновський); Видумали люди піщаний годинник.. Недорогий і дуже простий такий годинник, але й з ним чимало замороки, - раз у раз треба назирати за ним (М. Коцюбинський); Простіть, коли завдала Вам заходу з своїми просьбами (Леся Українка); - Ох, а ми за нинішніми пригодами й тарапатами здорово-таки запізнилися на обід (І. Франко); - Чи ви чули, яку Тимофій має патороч із жінкою? (В. Стефаник).

ТУРБО́ТА (неспокійні думки про забезпечення, здійснення чогось, про задоволення якихось потреб тощо), КЛО́ПІТ, ТУРБАНИ́НАпідсил. розм.,КЛОПІТНЯ́підсил. розм.,КЛОПОТНЕ́ЧАпідсил. розм.,ТУРБА́заст.,ТУРБА́ЦІЯзаст.,ФАТИ́ГАдіал.,ГРИ́ЖАдіал.Та ось підросли діти, і не раз тяжкі турботи обсідали вперту голову чоловіка (М. Стельмах); Вибіг Денис із школи з повною головою клопоту (О. Копиленко); Село було Турбаї, тої турбації, турботи й турбанини повне жило, от і були ті люди турбаї справжні (Ю. Яновський); Могучим серцем потухав, Від себе їжу відпихав, Не ради того, щоб вона Була сира чи нетривка; Про те не мали ми турби, Стрільцями бувши, ні журби (переклад П. Грабовського); Грижа погнала його до шинку, до якого унадився ходити щовечора (І. Франко). - Пор. неспо́кій.