-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив клопота́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   клопочі́мо, клопочі́м
2 особа клопочи́ клопочі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа клопота́тиму клопота́тимемо, клопота́тимем
2 особа клопота́тимеш клопота́тимете
3 особа клопота́тиме клопота́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа клопочу́ клопо́чемо, клопо́чем
2 особа клопо́чеш клопо́чете
3 особа клопо́че клопо́чуть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
клопо́чучи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. клопота́в клопота́ли
жін. р. клопота́ла
сер. р. клопота́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
клопота́вши

Словник синонімів

ПО́РАТИСЯ (виконувати якусь, перев. хатню, роботу, займатися дрібними, перев. господарськими, справами тощо), КЛОПОТА́ТИСЯ, КЛОПОТА́ТИрідше, ОРУ́ДУВАТИрозм.,ТОВКТИ́СЯрозм.,ЧОВПТИ́СЯрозм.,МОРО́ЧИТИСЯрозм., КОПИРСА́ТИСЯрозм.,КУЙО́ВДИТИСЯфам.,ВОРОЖИ́ТИжарт.,ПРА́ВИТИСЯзаст.,УВИХА́ТИСЯ[ВВИХА́ТИСЯ]діал.До хати йому йти не хотілося. Без будь-якої потреби він порався в коморі біля засік з добірним зерном (А. Шиян); Під казаном з літеплом ледве тліло сяке-таке багаття. Мати, видимо, ще з ночі клопочеться з пранням (І. Ле); [Настя:] Еге, доню, ти клопочи, порядкуй, душко моя, а я в кунпанії посиджу... (М. Кропивницький); Ольга легко орудувала на кухоньці, робота просто співала в її руках (П. Дорошко); А той, про кого дівчина думала, тим часом товкся та клопотавсь по господарству (Б. Грінченко); Перегуда одімкнув знову кузню і човпся там з ранку до ночі (А. Іщук); Марія примусила його майже всю ніч морочитися на кухні (В. Собко); Вона ще чогось там куйовдилась коло печі, щось наказувала Іваньці, коли двері відчинились (Грицько Григоренко); Кіра Василівна ворожила біля вазочок з варенням, домашнім печивом, потім розлила чай (П. Кочура); З раннього ранку і до пізньої ночі вона все на ногах, все нишпорить, правиться і в хаті і надворі, і коло печі (Панас Мирний); Бабня ввихалася - Андрієві годила. Сестри жінчині вже п’яту піч дарунків випікали (Я. Качура). - Пор. 1. вози́тися, 2. господарюва́ти.
ПРОСИ́ТИщо, чого, про що, з інфін., із спол. щоб, заст. о[об] чім, діал. о що (звертатися з проханням до когось; спонукати кого-небудь щось зробити), ПРОХА́ТИ, ПРОСИ́ТИСЯз інфін. і без додатка, ВИПРО́ХУВАТИщо, ПЕРЕПРО́ШУВАТИпро (за) що, розм., ШАПКУВА́ТИпро (за) що, розм., УЗИВА́ТИ[ВЗИВА́ТИ]із спол. щоб, заст., КЛА́НДАТИіз спол. щ о б, діал.; ЖАДА́ТИчого, ДОМАГА́ТИСЯчого (настирливо, рішуче); КАНЮ́ЧИТИрозм., СКИ́ГЛИТИрозм., ЦИГА́НИТИрозм., ЛЕБЕДІ́ТИдіал. (також без додатка - настирливо або жалібно); КЛОПОТА́ТИ, КЛОПОТА́ТИСЯ (про (за) кого, перед ким - своїм проханням сприяти комусь у чому-небудь). - Док.: попроси́ти, попроха́ти, попроси́тися, ви́прохати, перепроси́ти, перепроха́ти, узва́ти, зажада́ти, поклопота́ти, поклопота́тися. Якось я об’ївся нестиглими борівками. Упав, корчить мене, різь у шлунку, прошу в Бога смерті (Р. Андріяшик); Несподівано маю нагальну потребу доступитися до якогось київського банку за кредитом і хочу Вас прохати допомогти в цій справі (В. Самійленко); - Перед ким би я стала кланятися і проситися? (С. Журахович); - Мені вже обридло правити з тебе та випрохувати свої кревні гроші, немов ті бублики під монастирем... (Л. Яновська); Антоніна Дзвонковська, в сім’ї якої панував культ батька-героя, повинна була поступитися своєю гордістю - просити вельможних, ще й перепрошувати (П. Колесник); Почав уже сам батько шапкувать перед паном за жалування мені (А. Тесленко); Кілька разів взивала мене Озаркевичева, щоб прислати вірші до якоїсь часописі жіночої (Уляна Кравченко); [Шевчик:] Наймуть мене до себе. [Лейба:] От ти й знай. Колись кландав, щоб найнявся, так не схотів, а тепер сам набиваєшся (В. Мисик); Олекса, той бідний сирота, скільки добра висвідчив йому, не жадаючи за се нічого (С. Ковалів); В їдальні якась незнайома жінка .. з криком і плачем домагалася, щоб її допустили до отця каноніка (Ірина Вільде); Папертю швендяють старці, канючать копієчку Христа ради (А. Хорунжий); Санько сидів на лаві й скиглив: - Ну, мамо, ну дайте чого добренького попоїсти! (Б. Грінченко); [Воєвода:] Ну що ж, нехай увійде. Послухаєм, як він [купець] почне циганить Та викупу нам всім пропонувать (І. Кочерга); - Давай хліба, давай, змилуйся надо мною! - лебедів плачливим голосом Бовдур (І. Франко); Долгов недурно казав, що за поета клопочуться в Петербурзі високопоставлені особи (З. Тулуб). - Пор. блага́ти.

Словник фразеологізмів

клопота́ти го́лову кому, чию. Турбувати, хвилювати кого-небудь. Вийшли [заробітчани] з міста в поле на битий шлях. Тут уже інші речі клопочуть Грицькову голову (Панас Мирний); — Як зробив, так хай і одвічає [відповідає], а ти [мати] начальникам голови не клопочи (Б. Грінченко).

клопота́ти собі́ (свою́) го́лову чим. Думати про що-небудь, обтяжуючи себе. Чортзна-чим ти клопочеш свою голову, Карпе! (М. Коцюбинський); Марусяк, раз рішивши собі усю оту справу, більше не клопотав собі нею голови (Г. Хоткевич). клопота́ти свою́ голі́воньку. — А що ж ми завтра будемо їсти!.. “Боже мій, у такі літа та чим свою голівоньку він клопоче?!” — подумала вона (Панас Мирний).

клопота́ти собі́ (свою́) го́лову чим. Думати про що-небудь, обтяжуючи себе. Чортзна-чим ти клопочеш свою голову, Карпе! (М. Коцюбинський); Марусяк, раз рішивши собі усю оту справу, більше не клопотав собі нею голови (Г. Хоткевич). клопота́ти свою́ голі́воньку. — А що ж ми завтра будемо їсти!.. “Боже мій, у такі літа та чим свою голівоньку він клопоче?!” — подумала вона (Панас Мирний).

клопота́ти собі́ (свою́) го́лову чим. Думати про що-небудь, обтяжуючи себе. Чортзна-чим ти клопочеш свою голову, Карпе! (М. Коцюбинський); Марусяк, раз рішивши собі усю оту справу, більше не клопотав собі нею голови (Г. Хоткевич). клопота́ти свою́ голі́воньку. — А що ж ми завтра будемо їсти!.. “Боже мій, у такі літа та чим свою голівоньку він клопоче?!” — подумала вона (Панас Мирний).