-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив клони́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   клоні́мо, клоні́м
2 особа клони́ клоні́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа клони́тиму клони́тимемо, клони́тимем
2 особа клони́тимеш клони́тимете
3 особа клони́тиме клони́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа клоню́ клонимо́, клони́м
2 особа клони́ш клоните́
3 особа клони́ть клоня́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
клонячи́
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. клони́в клони́ли
жін. р. клони́ла
сер. р. клони́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
клони́вши

Словник синонімів

НАГИНА́ТИ (змушувати опускатися донизу верхню частину дерева, трави, гілки тощо), ГНУ́ТИ, ЗГИНА́ТИ, ВГИНА́ТИ[УГИНА́ТИ], НАХИЛЯ́ТИ, ХИЛИ́ТИ, ПОХИЛЯ́ТИ, СХИЛЯ́ТИ, КЛОНИ́ТИпоет.;ПРИГИНА́ТИ, ПРИХИЛЯ́ТИ (до кого-, чого-небудь - до землі і т. ін.);НАДГИНА́ТИ розм. (трохи згинаючи, нахиляти). - Док.: нагну́ти, зігну́ти, вгну́ти[угну́ти], нахили́ти, похили́ти, схили́ти, пригну́ти, прихили́ти, надігну́ти. Леонід Семенович.. вхопив гілку яблуні, нагнув її (І. Нечуй-Левицький); Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі (Т. Шевченко); Згинає колосся вусате вага золотого зерна (В. Сосюра); Ходить вітер, ходить буйний, По полю гуляє; Тонку вербу край дороги Хилить, нахиляє (П. Грабовський); Грона похилили гіллячку (М. Коцюбинський); Теплий вітрець.. схилив до землі білі келехи ромашок (В. Козаченко); Виплива на сині ріки Ясен вечір іздаля - І до ніг йому гвоздики Клонить пристрасна земля (М. Рильський); Червоні лопаті хедера пригинали до серпа важкоколосу пшеницю (Ю. Збанацький); "...Від жалощів у полі квітки в’яли, Дерева з туги верховини До землі прихиляли!" (Панас Мирний). - Пор. 1. гну́ти.
НАХИЛЯ́ТИ (голову, спину, шию), НАГИНА́ТИ, СХИЛЯ́ТИ, ПРИГИНА́ТИ (трохи, не зовсім); ЗГИНА́ТИ (спину, шию, рідко - голову); ПЕРЕГИНА́ТИпідсил.,ПЕРЕХИЛЯ́ТИпідсил. (спину, шию); ХИЛИ́ТИ, ПОХИЛЯ́ТИ, КЛОНИ́ТИпоет. (голову, обличчя, чоло); ОПУСКА́ТИ, ПРИХИЛЯ́ТИ (голову). - Док.: нахили́ти, нагну́ти, схили́ти, перехня́битидіал.пригну́ти, зігну́ти, перегну́ти, перехили́ти, похили́ти, опусти́ти, прихили́ти. Килина мерщій нахилила обличчя (А. Головко); - Сонька? - перепитала молодичка й так нагнула голову, що її підборіддя стало потрійне (Є. Гуцало); Захвилину Заїка вже стояв на балконі й почтиво схилив спину за кріслом князя (Г. Хоткевич); Низько пригнувши голову, йде [гусак] прямо на неї (А. Дімаров); Кінь став дибки, граціозно зігнувши шию (І. Нечуй-Левицький); Добриловський ще раз граціозно і якось м’яко нахилив шию й голову... перегнув пополовині свою тонку фігуру та й сів у крісло (І. Нечуй-Левицький); Чубенко хилив голову й пускав з руки повід (Ю. Яновський); Ото він і пішов.. тихою ступою, похиливши голову, мов задумався (Г. Квітка-Основ’яненко); Клонить обличчя кохане До узголів’я жона (М. Рильський); Її здалося, що всі люди задивлялись на неї, а вона, прихиляючи голову, тихенько здоровкалась з ними (М. Стельмах).

Словник фразеологізмів

сон (дрімо́та) хи́лить (кло́нить, зломи́в, поборо́в і т. ін.) кого, на кого. Хто-небудь засинає. Мене мов сон хилить, та будять мене — хто плачем, хто риданням (Марко Вовчок); Говорить далі невиразно слова, по голосі чутно, що її сон клонить (Леся Українка); Вже князя і сон зломив, В очі мов насипав приску, Голова тяжить, неначе Від маківки (І. Франко); — А-а, це ви, товаришу голова? А ми держались-держались, та таки перед світом поборов нас сон (Григорій Тютюнник); Галя ледве переставляла ниючі ноги, дрімота хилила її до землі (Ю. Збанацький).

хили́ти (клони́ти) го́лову (чоло́). 1. перед ким і без додатка. Виявляти покору перед ким-небудь, підкорятися комусь. Вої [воїни] його не з тих, що хилять голови: ліпше впадуть вони на полі ратнім, аніж дадуть в колодку себе забити, ганьбою невільницькою очорнити (Д. Міщенко); Рутенців плем’я перед ним хилило чоло покірно І голосило на весь світ його [князя] славу безмірно (І. Франко).

2. перед ким—чим. Виявляти шану, повагу до кого-, чого-небудь. Колись гордий противник усякої кривди, тепер низько клонив [суддя] перед нею голову (Н. Кобринська); [Валентин:] Ареопаг, філософи премудрі чоло клонили перед ним (Леся Українка).

3. тільки хили́ти го́лову (чоло́). Журитися, засмучуватися, бути у відчаї, втрачати надію на щось. — Та не хили ти голови так, Тихоне. Вийшло так якось по-дурному,— і він розповідав, що голова саме поїхав був кудись, не вдалось перебалакати (А. Головко).

хили́ти (клони́ти) го́лову (чоло́). 1. перед ким і без додатка. Виявляти покору перед ким-небудь, підкорятися комусь. Вої [воїни] його не з тих, що хилять голови: ліпше впадуть вони на полі ратнім, аніж дадуть в колодку себе забити, ганьбою невільницькою очорнити (Д. Міщенко); Рутенців плем’я перед ним хилило чоло покірно І голосило на весь світ його [князя] славу безмірно (І. Франко).

2. перед ким—чим. Виявляти шану, повагу до кого-, чого-небудь. Колись гордий противник усякої кривди, тепер низько клонив [суддя] перед нею голову (Н. Кобринська); [Валентин:] Ареопаг, філософи премудрі чоло клонили перед ним (Леся Українка).

3. тільки хили́ти го́лову (чоло́). Журитися, засмучуватися, бути у відчаї, втрачати надію на щось. — Та не хили ти голови так, Тихоне. Вийшло так якось по-дурному,— і він розповідав, що голова саме поїхав був кудись, не вдалось перебалакати (А. Головко).

схиля́ти (клони́ти) го́лову (чоло́) перед ким—чим. Виявляти велику шану, повагу до кого-, чого-небудь; благоговіти. Тут [в Арджанті] кожен приїжджий схиляє голову перед талантом великого індійського народу (В. Минко); Колись гордий противник усякої кривди тепер низько клонив [суддя] перед нею голову (Н. Кобринська); [Валентин:] Ареопаг, філософи премудрі чоло клонили перед ним (Леся Українка).

схиля́ти (клони́ти) го́лову (чоло́) перед ким—чим. Виявляти велику шану, повагу до кого-, чого-небудь; благоговіти. Тут [в Арджанті] кожен приїжджий схиляє голову перед талантом великого індійського народу (В. Минко); Колись гордий противник усякої кривди тепер низько клонив [суддя] перед нею голову (Н. Кобринська); [Валентин:] Ареопаг, філософи премудрі чоло клонили перед ним (Леся Українка).

хи́лить (кло́нить) на сон. 1. кого і без додатка. Хто-небудь хоче спати. Після невдалого ранішнього купання тут, на сонці та на вітрі, Мартинюка хилило на сон (Л. Дмитерко); — Щось мене,— кажу,— клонить на сон… спочину трохи (Ганна Барвінок). хи́лить до сну. Ми проїхали, не спиняючись, понад двісті кілометрів — і втома, ритмічне похитування на м’яких ресорах та й сама пізня пора хилили нас до сну (Ю. Смолич). кло́нить в сон. Вечоріло. Вже покрила землю тьма, Але чом це й досі мами ще нема? Жде бабуся — не діждеться… клонить в сон (І. Нехода).

2. кого. Викликати у кого-небудь бажання спати. Інших на сон спиртне клонить, а мене — навпаки (І. Муратов).

хи́лить (кло́нить) на сон. 1. кого і без додатка. Хто-небудь хоче спати. Після невдалого ранішнього купання тут, на сонці та на вітрі, Мартинюка хилило на сон (Л. Дмитерко); — Щось мене,— кажу,— клонить на сон… спочину трохи (Ганна Барвінок). хи́лить до сну. Ми проїхали, не спиняючись, понад двісті кілометрів — і втома, ритмічне похитування на м’яких ресорах та й сама пізня пора хилили нас до сну (Ю. Смолич). кло́нить в сон. Вечоріло. Вже покрила землю тьма, Але чом це й досі мами ще нема? Жде бабуся — не діждеться… клонить в сон (І. Нехода).

2. кого. Викликати у кого-небудь бажання спати. Інших на сон спиртне клонить, а мене — навпаки (І. Муратов).

сон (дрімо́та) хи́лить (кло́нить, зломи́в, поборо́в і т. ін.) кого, на кого. Хто-небудь засинає. Мене мов сон хилить, та будять мене — хто плачем, хто риданням (Марко Вовчок); Говорить далі невиразно слова, по голосі чутно, що її сон клонить (Леся Українка); Вже князя і сон зломив, В очі мов насипав приску, Голова тяжить, неначе Від маківки (І. Франко); — А-а, це ви, товаришу голова? А ми держались-держались, та таки перед світом поборов нас сон (Григорій Тютюнник); Галя ледве переставляла ниючі ноги, дрімота хилила її до землі (Ю. Збанацький).