-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив клекоті́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   клекоті́мо, клекоті́м
2 особа клекоти́ клекоті́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа клекоті́тиму клекоті́тимемо, клекоті́тимем
2 особа клекоті́тимеш клекоті́тимете
3 особа клекоті́тиме клекоті́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа клекочу́ клекотимо́, клекоти́м
2 особа клекоти́ш клекотите́
3 особа клекоти́ть клекотя́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
клекотячи́
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. клекоті́в клекоті́ли
жін. р. клекоті́ла
сер. р. клекоті́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
клекоті́вши

Словник синонімів

БУ́ЛЬКАТИ (про рідину - утворювати короткі й часті звуки під час переливання, кипіння; видавати звуки, схожі на ті, що утворюються під час переливання або кипіння рідини), БУЛЬКОТА́ТИ[БУЛЬКОТІ́ТИ]підсил.розм.; КЛЕКОТА́ТИ[КЛЕКОТІ́ТИ]підсил. (глухо булькати). - Док.: бу́лькнути. Було лише чути, як булькає, сичить і ніби плямкає губами вода (О. Донченко); Десь в глибинах землі, наче в череві великої тварини, щось важко сопло, булькало (П. Колесник); - А підо мною немов щось живе в землі рушається, булькоче, клекоче, здається: ось-ось бухне і заллє мене (І. Франко); Розмова йшла грецька. Голоси товсті, низькі неначе булькотали та клекотали, як вода кипить та вбивається в ключі в здоровому казані (І. Нечуй-Левицький).
ВИРУВА́ТИ (про воду, течію тощо - утворювати вир, коловерть), КЛЕКОТА́ТИ, КЛЕКОТІ́ТИ, КРУТИ́ТИ, КРУТИ́ТИСЯ, КИПІ́ТИ, НУРТУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИСЯ, БУРЛИ́ТИ, ШУМУВА́ТИ, ГРА́ТИ, СТУГОНІ́ТИ, БУРУВА́ТИрідше,БУРУ́НИТИрідше,БУРУ́НИТИСЯрідше,ВУ́РДИТИСЯрідше,ЯВОРИ́ТИСЯрідше. Дощова вода [в рівчакові] вже не просто пливе, а вирує, реве, бурхаючи піною (Ю. Яновський); Ріка клекоче, кипить, піниться, б’є хвилею об вибілілий.. зарінок (І. Чендей); [Вітровий:] Там вир великий, крутить так, що ніхто не випливе (О. Корнійчук); Дніпро неспокійно нуртував і кидався в імлі (О. Довженко); Весною він [потік] бурлить і грає водою (Григорій Тютюнник); Грає море, грає синє море (А. Малишко); Цієї ночі вона [ріка Урал] особливо тужно стугоніла, розбуркана, розтривожена навальною облогою важкого громаддя хмар (Я. Баш); Позад пароплава, буруючи, відпливали.. ясно-сині хвилі (О. Досвітній); Внизу бурунить і вирує Єнісей (Ю. Збанацький); Вода буруниться під ними (А. Шиян); Ріка внизу, під насипом, горбилася й вурдилася білим кошлатим туманом (Ю. Смолич); Дунай, Дунай! Так ось який ти! .. Вирують темні глибини, явориться вода, як на підводному камінні... (О. Гончар). - Пор. 1. бушува́ти, 3. хвилюва́тися.
ВИРУВА́ТИ (про багатьох людей - бурхливо рухатися великою масою, виявляти збудження, неспокій швидкими рухами, криками тощо), КЛЕКОТА́ТИ, КЛЕКОТІ́ТИ, ШУМІ́ТИ, БУЯ́ТИ, КИПІ́ТИрідше,БУРУВА́ТИрідше.Дедалі дужче вирував натовп (І. Кириленко); Громада гомоніла, клекотіла, чулися жарти, регіт (Панас Мирний); Кількасотусна юрма шумить, як злива улітку (М. Коцюбинський); Навколо буяла юрба (З. Тулуб); Архієпископ підняв хрест, але людське море бурувало, кипіло (А. Хижняк).
КИПІ́ТИ (про рідину - випускати пару, шумувати, пінитися під час нагрівання), ВИРУВА́ТИ, КЛЕКОТІ́ТИ[КЛЕКОТА́ТИ]підсил.,КИП’ЯТИ́ТИСЯрозм.Кипить самовар (М. Коцюбинський); Було чути, як в сотах радіатора клекотіла, кип’ятилася вода (В. Логвиненко).