клейкуватий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний клейкува́тий клейкува́та клейкува́те клейкува́ті
родовий клейкува́того клейкува́тої клейкува́того клейкува́тих
давальний клейкува́тому клейкува́тій клейкува́тому клейкува́тим
знахідний клейкува́тий клейкува́ту клейкува́те клейкува́ті
орудний клейкува́тим клейкува́тою клейкува́тим клейкува́тими
місцевий на/у клейкува́тому, клейкува́тім на/у клейкува́тій на/у клейкува́тому, клейкува́тім на/у клейкува́тих

Словник синонімів

ЛИПКИ́Й (який або до якого прилипає, липне), КЛЕЙКИ́Й, ЛИПУ́ЧИЙ, БЕРКИ́Йрозм.,БЕРУЧКИ́Йрозм.; ЛИПКУВА́ТИЙ, КЛЕЙКУВА́ТИЙ, КЛЕЮВА́ТИЙ (який трохи липне); В’ЯЗКИ́Й, ТЯГУ́ЧИЙ, ДЕРЖКИ́Йрідко,ГЛИ́ЗЯВИЙдіал. (який тягнеться від дотику); ГЛЕ́ЙКИЙ (який липне, не розсипається - про землю). Липка глина набиралась на чоботи, і стало важко йти (О. Гончар); Ярема підвівся, витираючи об поли клейкі від картоплі пальці (П. Загребельний); Бруньки на каштанах стікали липучим соком (Ю. Смолич); Він не беркий, не чіпляється за колеса (Словник Б. Грінченка); Упав [Горпищенко] на мокру землю, в глеювату беручку грязь (В. Кучер); Червоне вино переливалося через край і липкуватим струмочком повзло по пальцях (Н. Рибак); Клейкувата маса; Клеювата речовина; Важко йти. Ноги грузнуть у в’язкому ґрунті (П. Автомонов); Над ночвами вона нахилила широку спину, по лікті втопила голі руки в тягуче місиво і гарцювала по ньому кулаками (С. Чорнобривець); Глина держка, добра для муру (Словник Б. Грінченка); Борщ сьорбав не дуже чим смачніший, ніж і дома, кашу глизяву їв (А. Тесленко); На свіжому насипі стояла повна каталажка глейкої землі (І. Кириленко).