-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив кла́стися, кла́стись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   кладі́мося, кладі́мось, кладі́мся
2 особа клади́ся, клади́сь кладі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа кла́стимуся, кла́стимусь кла́стимемося, кла́стимемось, кла́стимемся
2 особа кла́стимешся кла́стиметеся, кла́стиметесь
3 особа кла́стиметься кла́стимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа кладу́ся, кладу́сь кладемо́ся, кладемо́сь, кладе́мся
2 особа кладе́шся кладете́ся, кладете́сь
3 особа кладе́ться кладу́ться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
 
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. кла́вся, клавсь кла́лися, кла́лись
жін. р. кла́лася, кла́лась
сер. р. кла́лося, кла́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
кла́вшись

Словник синонімів

ЛЯГА́ТИ (про людей та деяких тварин - приймати горизонтальне положення), ПА́ДАТИ, ПРИПАДА́ТИ, ОПУСКА́ТИСЯ, ЗЛЯГА́ТИрозм.,КЛА́СТИСЯрозм.,ОБЛЯГА́ТИСЯрозм. рідше; РОЗЛЯГА́ТИСЯ, РОЗВА́ЛЮВАТИСЯрозм. (лягати вільно, невимушено, розкинувшись); ЗАЛЯГА́ТИ (лягати надовго); РОЗПЛА́СТУВАТИСЯ, РОЗПЛА́ТУВАТИСЯ рідше (лягати пластом); ПРОСТЯГА́ТИСЯ, ПРОТЯГА́ТИСЯ, ПРОТЯ́ГУВАТИСЯ, РОЗТЯГА́ТИСЯ, РОЗТЯ́ГУВАТИСЯ (витягнувшись на весь зріст). - Док.: лягти́, припа́сти, опусти́тися, злягти́, покла́стися, положи́тися, облягти́ся, розлягти́ся, розвали́тися, залягти́, розпласта́тися, розплата́тися, простягти́ся, простягну́тися, протягти́ся, протягну́тися, розтягти́ся, розтягну́тися, улаштува́тися[влаштува́тися]. Яків лягає на ліжко (М. Стельмах); Довгим, вузьким коридором він іде під охороною до своєї камери і падає на полотняні нари (М. Стельмах); Раз у раз спиняючись, перечікуючи і припадаючи до землі, проповзла вона метрів із п’ятнадцять (Ю. Смолич); Але Василина вже безвільно, без жодного крику опускалася на сніг (М. Стельмах); Батько був сухий, худий, заморений; прийде було додому - та й зляже (Панас Мирний); Сьогодні вона наготовилася оце кластися вдруге, щоб поспати перед вечірнім чаєм (А. Кримський); Лазар замовк, поклався на ліжко, заплющив очі і став чекати (М. Коцюбинський); Хочуть [діти] його відпровадити додому, а він не хоче: положився на лавці, просить, що вже не буде ні стогнати, ні йойкати (С. Ковалів); Колгосп не хотів спати увечері, долаючи стару сільську традицію облягатися із заходом сонця (Б. Харчук); Кіно.. літом крутили прямо надворі, в садку. Глядачі розлягалися прямісінько на траві (Григорій Тютюнник); Досить-таки атлетичного складу хлопчина не тільки не злякався суворого голосу, а більше того - демонстративно розвалився на ліжку (Ю. Збанацький); Батько, пообідавши, заліг спати (Ю. Смолич); Він безсило, як підстрелений птах,розпластується на килимі (Д. Ткач); Прискочив [Василь] до Йвася, що розплатавшись на траві проти сонця, спав, як убитий (Панас Мирний); Потомлені бійці з насолодою простяглися на теплій землі (П. Панч); Хлопчик розтягся на сухому торішньому листі, стомлений (О. Іваненко); По обіді обсядуться всі гуртом під хатою, як кому вигідніш - хто в холодку на призьбі, хто на сонці, спину гріючи, на спориші розтягнеться (А. Головко).
ЛЯГА́ТИз інфін. (лаштуватися до сну), КЛА́СТИСЯ, УЛЯГА́ТИСЯ[ВЛЯГА́ТИСЯ], УКЛАДА́ТИСЯ[ВКЛАДА́ТИСЯ], ОБЛЯГА́ТИСЯрозм. рідше. - Док.: лягти́, улягти́ся[влягти́ся], укла́стися[вкла́стися], покла́стися, облягти́ся. Причепурившись, почистивши зброю, більшість бійців лягає спати (О. Гончар); Одначе дома він і не гадав кластися спати (О. Маковей); Мати й дочка уляглися поруч на полу (С. Васильченко); Чути, як, покректуючи, зітхаючи, ..дядьки влягаються біля кулемета (О. Гончар); Терентій Павлович погасив лампу, став укладатись (В. Москалець); А коли, наспівавшись, солдати вкладалися спати, то один, то другий підсідав до Шевченка і починав тиху розмову (З. Тулуб); Сивоок поклався під возом і заснув одразу (П. Загребельний); Нізащо не хочеться йти у постіль і облягатися спати (Ю. Смолич).

Словник фразеологізмів

і в го́лову не кла́лося кому. Хто-небудь не передбачає, не сподівається чогось. І в голову йому не клалось, Щоб з ним так бачитись мельком (І. Котляревський).

ста́вити (кла́сти) на карб кому. Зауважувати комусь, звинувачувати кого-небудь у чомусь. Найперше самій собі ставила на карб, що хлопець напівсиротою росте, без батьківської ласки та догляду (О. Гончар); — А я не примирюсь! Не можу! — скрикнула Марія Миколаївна, згадавши синів, яких загибель вона призвичаїлась ставити на карб більшовизмові (В. Підмогильний). кла́стися на карб, пас. Все, що трапилося в місті, клалося нам на карб (Ю. Яновський).