-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | зго́нщик | зго́нщики |
родовий | зго́нщика | зго́нщиків |
давальний | зго́нщикові, зго́нщику | зго́нщикам |
знахідний | зго́нщика | зго́нщиків |
орудний | зго́нщиком | зго́нщиками |
місцевий | на/у зго́нщикові, зго́нщику | на/у зго́нщиках |
кличний | зго́нщику | зго́нщики |
Словник синонімів
ГУРТОПРА́В (погонич гурта; власник гурта; той, хто торгує гуртами худоби), ГУРТОПРА́ВЕЦЬ, ГУРТІВНИ́К, ЗГІ́ННИК розм., ЗГО́НЩИК розм. рідко. Вдарили з кулеметів по череді й гуртоправах (М. Стельмах); Ой за гайком за Дунайком, Гайком зелененьким, Там стояли гуртоправці Своїми гуртами (пісня); Всі дороги, всі гірські стежки роїлися ..згінниками, що торгували худобою (І. Франко); Старий Щербина, бувало, обдурював на ярмарках тертих продавців: і степових, наче з бронзи відлитих, згонщиків, і чорних, мов гайвороння, молдавських ліверантів (М. Стельмах).