-1-
дієслово доконаного виду
[фам.]

Словник відмінків

Інфінітив зверзти́, зверзти́
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   зверзі́мо, зверзі́м
2 особа зверзи́ зверзі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа зверзу́ зверземо́, зверзе́м
2 особа зверзе́ш зверзете́
3 особа зверзе́ зверзу́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. зверз зверзли́
жін.р. зверзла́
сер.р. зверзло́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
 

Словник синонімів

ВЕРЗТИ́розм. (говорити, розповідати щось нерозумне, беззмістовне), ПЛЕСТИ́розм.,МОЛО́ТИрозм.,ЛЯ́ПАТИрозм.,ПЛЕСКА́ТИрозм.,ВАРНЯ́КАТИзневажл.,ПАТЯ́КАТИзневажл.,ТОРО́ЧИТИзневажл.,ВЕРЗЯ́КАТИзневажл.,НЕСТИ́розм. рідко. - Док.: зверзти́, сплести́, змоло́ти, ля́пнути. Циганку слуха [дівчина] приязно й охоче; А вона верзе дурницю (Я. Щоголів); Про тебе теревені плів Лясота (М. Зеров); Таке меле, що й купи не держиться (прислів’я); Він щоразу бачився з Ядвігою, говорив з нею,.. ляпав якісь дурниці (П. Загребельний); Довбня ляпнув таке, що Проценко тільки сплюнув (Панас Мирний); - Коли люди чогось не знають, Вони плещуть усякі дурниці (Ю. Смолич); - Засвітити б світло, так не можна, бо ще прилізе Стьопочка й почне варнякати про любов і оргвисновки (М. Стельмах); - Язик тобі повертається... отаке патякати? (Григорій Тютюнник); - Годі, братця, не знать що торочити, - образився він до товариства (Панас Мирний); Верзякати казна-що; Цибелла.. О всякій всячині несе (І. Котляревський). - Пор. 1. базі́кати.