-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив затя́млювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   затя́млюймо
2 особа затя́млюй затя́млюйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа затя́млюватиму затя́млюватимемо, затя́млюватимем
2 особа затя́млюватимеш затя́млюватимете
3 особа затя́млюватиме затя́млюватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа затя́млюю затя́млюємо, затя́млюєм
2 особа затя́млюєш затя́млюєте
3 особа затя́млює затя́млюють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
затя́млюючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. затя́млював затя́млювали
жін. р. затя́млювала
сер. р. затя́млювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
затя́млювавши

Словник синонімів

ЗАПАМ’ЯТА́ТИ (зберегти, утримати в пам’яті), ЗАФІКСУВА́ТИ, ЗАТЯ́МИТИрозм.; ЗАКАРБУВА́ТИ, ЗАНОТУВА́ТИ (із сл. в пам’яті, в свідомості і т. ін.); ЗАМІ́ТИТИрозм. (беручи до уваги, закріплюючи в свідомості). - Недок.: запам’ято́вувати, зафіксо́вувати, фіксува́ти, затя́млювати, закарбо́вувати, карбува́ти, нотува́ти, заното́вувати, заміча́ти. Дівчинка росла вразлива і мрійна і твердо, на все життя запам’ятала материні казки (З. Тулуб); Пам’ять його встигала зафіксувати все найцінніше, що міг дати молодому співакові цей.. візит (І. Ле); - Номер машини треба було замітити (С. Журахович). - Пор. пам’ята́ти.