проковтну́ти (затягти́, затягну́ти) язика́ (язи́к). Зробитися мовчазним, замовкнути. Вчений музика тут-таки пожалував, що не проковтнув язика, а язик тим часом зовсім розперезався і наплів сім мішків вовни щодо експансії глухих музикантів, яких породив і розбестив мікрофон (А. Крижанівський); Ярина злякано глянула на нього [міліціонера], примкнула сполохані вії, притулилась до коня. — Ви, громадяночко, може проковтнули язик? (М. Стельмах); Хоч би слово сказав, а то затягнув язик і мовчить (І. Цюпа). проковтну́ти язики́. — Цить-бо,— урвав пісню бандит.— Сказав же: проковтніть язики (І. Муратов). затягну́ло язика́ кому, безос. Затихли тости і промови, Всім затягнуло язика (С. Воскрекасенко).