затурчати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | затурча́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | затурчі́мо, затурчі́м | |
2 особа | затурчи́ | затурчі́ть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | затурчу́ | затурчимо́, затурчи́м |
2 особа | затурчи́ш | затурчите́ |
3 особа | затурчи́ть | затурча́ть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | затурча́в | затурча́ли |
жін.р. | затурча́ла | |
сер.р. | затурча́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
затурча́вши |