-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив затума́нювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   затума́нюймо
2 особа затума́нюй затума́нюйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа затума́нюватиму затума́нюватимемо, затума́нюватимем
2 особа затума́нюватимеш затума́нюватимете
3 особа затума́нюватиме затума́нюватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа затума́нюю затума́нюємо, затума́нюєм
2 особа затума́нюєш затума́нюєте
3 особа затума́нює затума́нюють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
затума́нюючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. затума́нював затума́нювали
жін. р. затума́нювала
сер. р. затума́нювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
затума́нюваний
Безособова форма
затума́нювано
Дієприслівник
затума́нювавши

Словник синонімів

ПА́МОРОЧИТИ (притупляти свідомість; позбавляти здатності тверезо мислити), ЗАПА́МОРОЧУВАТИ, ЗАМОРО́ЧУВАТИ, ЗАТУМА́НЮВАТИ, ОДУРМА́НЮВАТИ, ЗАДУРМА́НЮВАТИ, ДУРМА́НИТИ, ОБМОРО́ЧУВАТИ[ОМОРО́ЧУВАТИ]розм., ЗАДУ́РЮВАТИрозм., ОТУМА́НЮВАТИрозм., ОТЬМА́РЮВАТИрідше, ОДУ́РЮВАТИрідше, ОДУРЯ́ТИрідше; П’ЯНИ́ТИ, ОП’ЯНЯ́ТИ, СП’ЯНЯ́ТИ, ОП’Я́НЮВАТИрідше, СП’Я́НЮВАТИрідше (виклика́ти схожий на сп’яніння стан). - Док.: запа́морочити, заморо́чити, затума́нити, одурма́нити, задурма́нити, обморо́чити[оморо́чити], задури́ти, отума́нити, отьма́рити, одури́ти, оп’яни́ти, сп’яни́ти. Липнева задуха упала на землю і паморочить людей, тварин, птахів (Н. Рибак); Клопоти так запаморочили Гордія, що не було часу ні подумати, ні передихнути (О. Копиленко); Не знаю, як воно так трапилось: чи я забула, чи мені памороки одбило, чи ярмарок заморочив мене (І. Нечуй-Левицький); Бідні, бідні, Нещасні люди.. Вас сотні літ безглуздими, пустими Словами затуманювали! (І. Франко); [Михайло:] Мене аж одурманило щастя (М. Старицький); Забуяв травень зеленню й квітами, задурманивпахощами медовими (В. Козаченко); Запашний бузок дурманив, близькість дівочого тіла п’янила (О. Гончар); Коли я добре схочу, то хоч кого словами обморочу (Леся Українка); [Анна:] Одурили мене, отуманили (І. Франко); Розпалені пристрасті отьмарили голови (К. Гордієнко); Воля п’янила дівчину (О. Донченко); Як оп’яня Мене землиця-мати Ясного дня! (О. Ющенко); Поезія.. оп’янювала, але не підносила його (І. Франко); Запах життя, здоров’я, землі сп’янив ще не зовсім зміцнілу Марину (Л. Дмитерко).

Словник фразеологізмів

затума́нювати / затума́нити го́лову (ро́зум, рідше о́чі) кому і без додатка. 1. Позбавляти кого-небудь ясності мислення, затьмарювати комусь свідомість. Злість усе не минала, затоплювала всі груди, затуманювала голову (В. Кучер); Страх затуманює очі, і горобець лякає заляканого зайця (М. Трублаїні); // Запаморочувати різким, п’янким запахом. У відкрите вікно війнули пахощі прив’ялого листя, дурманом затуманили голову гауптманові (Ю. Бедзик). нена́че затума́нило в голові́ ро́зум, безос. Як Стефан заколотився був їхати світ за очі, то Євстафієві неначе затуманило в голові розум (С. Чорнобривець). затума́нилося в голові́, безос. Затуманилося Остапові в голові. Не миле ніщо йому (К. Гордієнко).

2. Вводити в оману, дурити кого-небудь. І чого йому було з тими бандитами зв’язуватись? Що він, багач, дука? Підбили, голову затуманили чоловікові, пішов і сам не радий, і їй світ зав’язав (І. Цюпа); Намагався бай заплямувати нове будівництво, брехнею затуманити бідноті очі (О. Донченко).

затума́нювати / затума́нити го́лову (ро́зум, рідше о́чі) кому і без додатка. 1. Позбавляти кого-небудь ясності мислення, затьмарювати комусь свідомість. Злість усе не минала, затоплювала всі груди, затуманювала голову (В. Кучер); Страх затуманює очі, і горобець лякає заляканого зайця (М. Трублаїні); // Запаморочувати різким, п’янким запахом. У відкрите вікно війнули пахощі прив’ялого листя, дурманом затуманили голову гауптманові (Ю. Бедзик). нена́че затума́нило в голові́ ро́зум, безос. Як Стефан заколотився був їхати світ за очі, то Євстафієві неначе затуманило в голові розум (С. Чорнобривець). затума́нилося в голові́, безос. Затуманилося Остапові в голові. Не миле ніщо йому (К. Гордієнко).

2. Вводити в оману, дурити кого-небудь. І чого йому було з тими бандитами зв’язуватись? Що він, багач, дука? Підбили, голову затуманили чоловікові, пішов і сам не радий, і їй світ зав’язав (І. Цюпа); Намагався бай заплямувати нове будівництво, брехнею затуманити бідноті очі (О. Донченко).

затума́нювати / затума́нити го́лову (ро́зум, рідше о́чі) кому і без додатка. 1. Позбавляти кого-небудь ясності мислення, затьмарювати комусь свідомість. Злість усе не минала, затоплювала всі груди, затуманювала голову (В. Кучер); Страх затуманює очі, і горобець лякає заляканого зайця (М. Трублаїні); // Запаморочувати різким, п’янким запахом. У відкрите вікно війнули пахощі прив’ялого листя, дурманом затуманили голову гауптманові (Ю. Бедзик). нена́че затума́нило в голові́ ро́зум, безос. Як Стефан заколотився був їхати світ за очі, то Євстафієві неначе затуманило в голові розум (С. Чорнобривець). затума́нилося в голові́, безос. Затуманилося Остапові в голові. Не миле ніщо йому (К. Гордієнко).

2. Вводити в оману, дурити кого-небудь. І чого йому було з тими бандитами зв’язуватись? Що він, багач, дука? Підбили, голову затуманили чоловікові, пішов і сам не радий, і їй світ зав’язав (І. Цюпа); Намагався бай заплямувати нове будівництво, брехнею затуманити бідноті очі (О. Донченко).