-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив затри́мувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   затри́муймо
2 особа затри́муй затри́муйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа затри́муватиму затри́муватимемо, затри́муватимем
2 особа затри́муватимеш затри́муватимете
3 особа затри́муватиме затри́муватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа затри́мую затри́муємо, затри́муєм
2 особа затри́муєш затри́муєте
3 особа затри́мує затри́мують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
затри́муючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. затри́мував затри́мували
жін. р. затри́мувала
сер. р. затри́мувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
затри́муваний
Безособова форма
затри́мувано
Дієприслівник
затри́мувавши

Словник синонімів

АРЕШТУВА́ТИ (піддати арештові, позбавити волі), ЗААРЕШТУВА́ТИ, ЗАБРА́ТИ, УЗЯ́ТИ[ВЗЯ́ТИ]розм.;ЗАТРИ́МАТИ, ЗАДЕРЖА́ТИрозм. (перев. про випадковий або несподіваний арешт); СПІЙМА́ТИ, ПІЙМА́ТИ, ЗЛОВИ́ТИ, СХОПИ́ТИрозм.,ЗЛА́ПАТИрозм. (вислідивши, розшукавши, піддати арештові швидко, раптово). - Недок.: арешто́вувати, заарешто́вувати, забира́ти, бра́ти, затри́мувати, заде́ржувати, лови́ти, хапа́ти. Його.. арештували й відправили до повітового міста (А. Шиян); Самболотський заарештував Клима як заколотника і відправив до поліцейської дільниці (В. Логвиненко); - Де ти волочишся? - Де ж? На вулиці. Дивився, як вели Марка Гущу... наїхали й забрали (М. Коцюбинський); - І знаєш кого взяли тої ночі в Здориковій хаті? Григорія Нестеренка (І. Ле); Кількох маскарадників пощастило затримати і посадити у карцер (Ю. Смолич); Христя.. розпитувала Грицька: що їм казали, про віщо розпитували, як задержали? (Панас Мирний); - Данькові розкажи про мене.. Передай, що бачила мене й мою розвідку. Тільки скажи, що однаково їм мене не піймати (О. Гончар); Вже майже рік лютує юнак, і нездібні вороги зловити його (М. Хвильовий); Приходить старий.. сусіда дуже збентежений і каже дітям, що їх батька схопили в храмі (Леся Українка); Аж на десяту ніч добрався до якоїсь маленької станції... Там і злапали мене жандарми (Є. Кравченко).
ЗАТРИ́МУВАТИ (залишати, утримувати кого-, що-небудь на якийсь час у певному місці, положенні), ЗАДЕ́РЖУВАТИ, БАРИ́ТИ, ГА́ЯТИ, ЗАГА́ЮВАТИ, ВГА́ЮВАТИ[УГА́ЮВАТИ]розм., ЗАБА́РЮВАТИрозм., ЗАБАРЯ́ТИрозм.; ТРИМА́ТИ, ДЕРЖА́ТИ (не відпускаючи). - Док.: затри́мати, заде́ржати, забари́ти, зага́яти, вга́яти[уга́яти]. Я все поривався повернутися додому, але Семен Порфирович мене затримував (Л. Смілянський); Діти скоренько позлізали з плота й хотіли-таки зараз до Трьох лісків іти, але Тетяна задержала їх (Н. Кобринська); [Пріся:] Ой, Настуня, не бари мене, там же дома турбуються, де я поділась (С. Васильченко); - Іди, я тебе не гаятиму (А. Метлинський і М. Костомаров); - От загаяла, бісова баба! - мовив становий. - А ще кажуть, що в станового немає діла? З однією такою бабою скілько мороки набралися?.. (Панас Мирний); [Старости і бояри:] Забарила нас та Максимова мати Ласкавими словами, Солодкими медами (М. Кропивницький); Через це, щоб не забаряти Вас, так хутко і рвуся з цим листом (Панас Мирний); [Любов:] Ідіть собі спати, я не держу вас (Леся Українка). - Пор. 3. стри́мувати.
ЗАТРИ́МУВАТИ (заважати, пере-шкоджати кому-, чому-небудь рухатися, розвиватися тощо з належною швидкістю), ЗАДЕ́РЖУВАТИ, СТРИ́МУВАТИ, УТРИ́МУВАТИ[ВТРИ́МУВАТИ], ПРИТРИ́МУВАТИ, ГАЛЬМУВА́ТИ, ЗАГАЛЬМО́ВУВАТИ, УПОВІ́ЛЬНЮВАТИ[ВПОВІ́ЛЬНЮВАТИ], СПОВІ́ЛЬНЮВАТИ, ЗДЕ́РЖУВАТИрозм., ПРОВОЛІКА́ТИрозм. - Док.: затри́мати, заде́ржати, стри́мати, утри́мати[втри́мати], притри́мати, загальмува́ти, упові́льнити[впові́льнити], спові́льнити, зде́ржати, проволокти́, опізни́тизаст.Затримувати суспільний розвиток; Глибокий яр, прудкий потік мене щомить задержують (Уляна Кравченко); - Природа речей двоїста, і ці самі звички, що надають сталості нашому життю.. разом з тим гальмують наш поступ до вищих життєвих форм (В. Підмогильний); Наче хтось навмисне підсунув йому такий волохатий папір, що перо раз у раз надибує на якісь горбки, чіпляється і уповільнює лет мислі (Н. Рибак). - Пор. 1. зупиня́ти, 1. стри́мувати, 1. упові́льнювати.
ЗУПИНЯ́ТИ (примушувати когось, щось стати, спинитися), СПИНЯ́ТИ, ЗОСТАНО́ВЛЮВАТИрозм.,ЗАПИНЯ́ТИдіал.;ЗАТРИ́МУВАТИіз сл. хода, біг і т. ін.; ПРИПИНЯ́ТИ, ПРИТРИ́МУВАТИ, ПРИДЕ́РЖУВАТИ (на деякий час); СТО́ПОРИТИ, ЗАСТО́ПОРЮВАТИ (машини, механізми); ТАМУВА́ТИ, ЗАТАМО́ВУВАТИ (вільний рух, плин чогось). - Док.: зупини́ти, спини́ти, зостанови́ти, запини́ти, затри́мати, припини́ти, притри́мати, приде́ржати, засто́порити, затамува́ти. Аркадій Валеріанович зупиняє на сивому пагорбі свого чистокровця (М. Стельмах); Врешті стаю. Мене спиняє біла піна гречок, запашна, легка, наче збита крилами бджіл (М. Коцюбинський); Йосип зостановлював її, а вона і ухом не веде (Панас Мирний); Їхали [верхівці] швидко, вчвал, вимахуючи нагайками, тільки порівнявшися з павільйоном, трохи затримали біг свій (Леся Українка); Вона бігла б, та боялась, що її припинять, догадаються, що тікає (Б. Грінченко); Той [капітан], нарешті, стопорить машину (коли машина є) чи згортає парус, коли йде під парусом, і правує до берега ближче (О. Гончар); Водій ледве встиг застопорити машину (Ю. Смолич); Нурла затамовував потік вище, одводив його до себе і давав воду свому куткові (М. Коцюбинський).
СТРИ́МУВАТИ (уповільнювати рух кого-, чого-небудь, примушувати когось або щось зупинятися), ПРИДЕ́РЖУВАТИ, ЗДЕ́РЖУВАТИрозм. - Док.: стри́мати, приде́ржати, зде́ржати. Аж десь на горі.. він стримав захеканого коня (І. Ле); Черевань так і зарюмав та одною рукою сльози втирає, а другою Петра придержує, щоб не казав дальш, поки переплаче (П. Куліш); Я мав нечоловічу силу; кулаком, як довбнею, вбивав вола, здержував у млині шестірню (О. Стороженко). - Пор. 2. затри́мувати.
СТРИ́МУВАТИ (не радити, не дозволяти робити, здійснювати щось, відмовляти від якогось вчинку, дій і т. ін.), СПИНЯ́ТИ, УТРИ́МУВАТИ[ВТРИ́МУВАТИ], ПРИДЕ́РЖУВАТИ, УДЕ́РЖУВАТИ[ВДЕ́РЖУВАТИ], ЗДЕ́РЖУВАТИрозм.,УПИНЯ́ТИ[ВПИНЯ́ТИ]розм.,УГО́ВКУВАТИ[ВГО́ВКУВАТИ]розм. - Док.: стри́мати, спини́ти, утри́мати[втри́мати], придержати, уде́ржати[вде́ржати], зде́ржати, упини́ти[впини́ти], уго́вкати[вго́вкати]. Вона могла б його стримати, вдержати тут силою свого почуття, .. але Тоня не зробила цього, бо хіба може вона прикувати його до себе..! (О. Гончар); [Старшина первий:] Не спиняй, нехай собі співає, аби не голосно (Т. Шевченко); Збери всі човни, що остались, І гарно зараз їх оправ; Придерж своїх, щоб не впивались, І сю Сицилію остав (І. Котляревський); - Овва, Миколо! Овва! Так не годиться голові! Овва! Люде почують, будуть тюкати. Ви ж голова, - здержував Чабанця десяцький (І. Нечуй-Левицький); Довго вони вдвох говорили, довго впиняла вдова Загірня Оленку, лякала її світом широким, людьми чужими (П. Куліш). - Пор. 1. затри́мувати.