СМЕРКА́ТИбезос. (темніти після заходу сонця), СМЕРКА́ТИСЯ, ВЕЧОРІ́ТИ, СУТЕНІ́ТИ, ПРИМЕРКА́ТИ, ТЕМНІ́ТИ, ПОНОЧІ́ТИрозм.,НОЧІ́ТИрідше. - Док.: сме́ркнути, сме́ркнутися, посутені́ти, зсутені́ти, приме́ркнути[приме́ркти], осме́ркнутирозм.осме́ркнутисярозм.стемні́ти, споночі́ти, зате́мрітися, спізні́ти. Сонце сіло. Надворі почало смеркати (І. Нечуй-Левицький); Зовсім уже смеркалося. Усе навкруги в сіру темряву загорнулося (Б. Грінченко); Поки ми їхали, почало вечоріти (М. Чабанівський); Присмерки наче виповзли з-за дерев. Швидко сутеніло (О. Іваненко); Уже примеркало. Худоба йшла з череди (Є. Кравченко); Південні ночі майже без вечорів, тільки захід одпалав - уже темніє раптово (О. Гончар); Скоро вечір опуститься над селом, - осінь, рано тепер поночіє (В. Собко); Вони вийшли в море, коли вже ночіло (Н. Рибак).