-1-
дієслово доконаного виду
(затвердіти; захолонути; зупинитися)

Словник відмінків

Інфінітив засти́гти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   засти́гнімо, засти́гнім
2 особа засти́гни засти́гніть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа засти́гну засти́гнемо, засти́гнем
2 особа засти́гнеш засти́гнете
3 особа засти́гне засти́гнуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. засти́г засти́гли
жін.р. засти́гла
сер.р. засти́гло
Активний дієприкметник
засти́глий
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
засти́гши

Словник синонімів

ГУ́СНУТИ (ставати густим), ГУСТІ́ТИ, ЗГУ́ЩУВАТИСЯ, ЗГУЩА́ТИСЯ, ЗАГУСА́ТИ, ГУСТІ́ШАТИ (ставати густішим); В’Я́ЗНУТИ (ставати в’язким); ЗАСТИГА́ТИ (охолоджуючись); ЗАПІКА́ТИСЯ, СПІКА́ТИСЯ, СКИПА́ТИСЯ, ЗГОРТА́ТИСЯ (про кров, сльози - братися згустком); ЗСІДА́ТИСЯ (про молоко, кров тощо - утворювати згустки); ВУ́РДИТИСЯ, ЗВУ́РДЖУВАТИСЯ (перев. про підкисле молоко при кипінні). - Док.: згу́снути, згу́скнутирозм. згусти́тися, загу́снути, загу́скнутирозм. засти́гнути, засти́гти, запекти́ся, спекти́ся, скипі́тися, згорну́тися, зсі́стися, зву́рдитися. Молоко в путині жовкне і гусне (М. Коцюбинський); Навколо нього все більше густіла синь, і нарешті темінь поглинула неясний високий контур (М. Стельмах); Над водою згущалася імла (П. Воронько); Стояла літня суша.. Чорний мул коло валів і подекуди берегом загус, затужавів (І. Нечуй-Левицький); В доспілому [кавуні] сік ніби густішає, а згуснувши - стає солодший (Т. Масенко); - В’язне [розплав]? - Та от застигає швидко... (з газети); На потилиці волосся пасьомцями позлипалося і на них кров запеклася (Григорій Тютюнник); В маляти скипілася кров біля губ (І. Нехода); Каша у їх [них] була щоразу хороша, - ні цятиночки води, а на сей раз молоко зсілось (Ганна Барвінок). - Пор. тверді́ти.
ЗАВМЕ́РТИ (стати нерухомим, зберігаючи позу, положення і т. п. у момент припинення руху), ЗАМЕ́РТИ, ЗАСТИ́ГНУТИ, ЗАСТИ́ГТИ, ЗАКЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАЦІПЕНІ́ТИпідсил., ЗАКАМ’ЯНІ́ТИпідсил., ЗАКАМЕНІ́ТИрідше, СКАМ’ЯНІ́ТИпідсил., СКАМЕНІ́ТИрідше. - Недок.: завмира́ти, замира́ти, застига́ти, закляка́ти, кля́кнути, ціпені́ти, кам’яні́ти, камені́ти. Андрій.. побачив жінку, яка, здавалося, застигла і закам’яніла у якомусь швидкому русі .. І він завмер, здивований, перед нею.. і стояв нерухомо (О. Довженко); Громада поздіймала шапки .. і ніби замерла на місці (І. Нечуй-Левицький); Чайка звилася вгору, на мить застигла над рікою (О. Донченко); Задумалась Марина; рука з гребінцем заклякла на косі (І. Нечуй-Левицький); Сидорчук зробив крок назад і заціпенів (Ю. Бедзик); Здається тобі, що бачиш якесь зачароване царство, де все поснуло й ніби скам’яніло: і гори, й ліси, і вода, навіть самий місяць скам’янів і захолов (І. Нечуй-Левицький).
ЗАКЛЯ́КНУТИ (про людину та частину її тіла - утратити від холоду чутливість, рухливість, гнучкість тощо), ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАСТИ́ГНУТИ, ЗАСТИ́ГТИ, ОКЛЯ́КНУТИ, ЗАЦІПЕНІ́ТИ, ЗАДУБІ́ТИ, ЗАКОСТЕНІ́ТИ, ОКОСТЕНІ́ТИ, СКОСТЕНІ́ТИрідше, ЗАДЕРЕВ’ЯНІ́ТИ, ОДЕРЕВ’ЯНІ́ТИ, ПОТЕ́РПНУТИ, ПОТЕ́РПТИ, ЗАКОЦЮ́БНУТИрозм.,ЗАКОЦЮ́БТИрозм.,ОДУБІ́ТИрозм.,ОДУБЕНІ́ТИрозм., ОКОЛІ́ТИрозм.,ЗАЦУПІ́ТИрозм.,ПОГРА́БІТИрозм.,ПОГРА́БНУТИрозм.,ЗАДЕРЕВІ́ТИрозм.,СКАЧАНІ́ТИдіал., ОДЕРЕВІ́ТИрідко,ОДУ́БНУТИрідко, ОДУ́БТИрідко, ОЦІПЕНІ́ТИрідко. - Недок.: закляка́ти, кля́кнути, застига́ти, сти́гнути, окляка́ти, ціпені́ти, дубі́ти, костені́ти, дерев’яні́ти, коцю́бнути, колі́тирідкодереві́ти, ду́бнути. Вона не почувала, що в неї ноги померзли на морозі, що її права рука одубла й заклякла на коромислі (І. Нечуй-Левицький); Піднімався сильний вітер і бив її дощем так у лице, що волосся на чолі перемокло, а рука, що піднімала довгу сукню, заціпеніла із студені (О. Кобилянська); Холод так діймав, що руки й ноги зовсім задубіли (М. Трублаїні); Ноги Леонідові в поганих чоботях закоцюбли, як в ополонці (О. Гончар); Третьої ночі, коли мороз розбивав стіни й пролазив у хату, Терешко зовсім одубів, лежачи біля припічка, й ледве здолав злізти на піч (Г. Епік); Руки його зовсім охолоділи і ввесь одубенів (О. Стороженко); Од холоду аж посиніє [Кузьмик], руки пограбнуть, дрижать (М. Рильський). - Пор. 1. те́рпнути.
ЗАМЕРЗА́ТИ (про воду, річку і т. ін. - покриватися, затягатися льодом), ЗАСТИГА́ТИ, СТИ́ГНУТИ, ЛЕДЕНІ́ТИ, КРИЖАНІ́ТИ, КРИ́ГНУТИдіал.;ПІДМЕРЗА́ТИ, ПРИМЕРЗА́ТИ, ЗАШЕРХА́ТИ, ШЕ́РХНУТИ, ПРИШЕРХА́ТИ, ПРИМОРО́ЖУВАТИСЯ, ПРИХО́ПЛЮВАТИСЯ (трохи, не повністю); СТАВА́ТИ (про річку - повністю покриватися льодом). - Док.: заме́рзнути, заме́рзти, засти́гнути, засти́гти, заледені́ти, зледені́ти, скрижані́ти, скри́гнути, підме́рзнути, приме́рзнути, приме́рзти, заше́рхнути, заше́рхти, прише́рхнути, прише́рхти, приморо́зитися, ста́ти. Тільки взимку, коли на короткий час.. замерзало море, відстоювались ми в Ростові або в Керчі (С. Скляренко); Стигнуть води сизуваті І синіють шиби у вікні (М. Рильський); Тимко схопив кайло і подався униз, де леденів Дон (Григорій Тютюнник); Голова молодиці нерухомо лежала на підігнутім лікті, і тільки сніжинки, набиваючись під повіки, ворушили її довгі вії, на яких крижаніла сльоза (М. Стельмах); Ранки були вже холодні й у річці над берегом вода зашерхала кригою (С. Чорнобривець); Вода шерхла в калюжах по дорозі (В. Кучер); Ще можна ходити по снігу, бо вночі він пришерхає від гостренького морозцю (О. Копиленко); Намочений, він [пісок] приморожувався, твердий, побережанський (І. Ле).
ХОЛО́НУТИ (втрачаючи тепло, поступово ставати холодним, холоднішим), ОХОЛО́ДЖУВАТИСЯ, ВИХОЛО́ДЖУВАТИСЯ, ВИХОЛОНЯ́ТИ, ЧА́ХНУТИ, ПРОЧАХА́ТИ, ВИЧАХА́ТИ, СТИ́ГНУТИ, ВИСТИГА́ТИ, ЗАСТИГА́ТИ, ОСТИГА́ТИ, ПРОСТИГА́ТИ, НАСТИГА́ТИ, ПЕРЕСТИГА́ТИ, ОСТУ́ДЖУВАТИСЯ, ХОЛОДІ́ТИ, ДУБІ́ТИ (про щось зварене - втрачаючи тепло, ставати твердим); НАХОЛО́ДЖУВАТИСЯ (перев. про приміщення). - Док.: захоло́нути, охоло́нути, прохолонути[прохоло́ти], похоло́нути[похоло́ти], схоло́нути, охолоди́тися, ви́холодитися, ви́холонути, ви́чахнути[ви́чахти], зача́хнути, проча́хнути[проча́хти], засти́гнути[засти́гти], вистигти[вистигнути], остигнути[остигти], простигнути[простигти], насти́гнути[настигти], перести́гнути, остуди́тися, захолоді́ти, охолодіти, схолодні́ти, задубі́ти, нахолоди́тися, нахоло́нути. Склянка чаю холола перед ним (М. Коцюбинський); Повітря над морем охолоджується швидше, ніж вода (М. Трублаїні); Тісто то не любить, коли рипають двері й вихолоджується горниця (Ю. Яновський); [Пані Люба:] Вечеря давно чахне на столі, а до неї ніхто й не доторкнувся (С. Васильченко); - А тепер їж. І хутенько. Бо прочахне (Ю. Бедзик); Микола.. кликав [хлопців], повідомляв, що чай вистигає (Ю. Збанацький); [Крістабель:] Страва стигне (Леся Українка); Кошик пішов повільними кроками вздовж канави, де подзюркувала гаряча вода, яка тут же остигала (П. Автомонов); А ворог мертвий холодіє, Втікає криця півжива (М. Стельмах); Бараболя з юшкою задубіла в холодній печі, а Гната не було (М. Коцюбинський).

Словник фразеологізмів

[і] мі́сце засти́гло за ким—чим, по кому—чому. Хтось безслідно зник, щось зникло. — Кумо, чогось ваш півень сьогодні не піяв [не співав], чи не захворів? — Не піяв і вже не запіє, голубонько. Встаю рано, а за ним і за курми місце застигло (Ю. Мельничук); Вернули діти на селище, а по зозулі й місце застигло (С. Ковалів).

[і] слід захоло́нув (захоло́в, засти́г, загу́в, прохоло́нув, прохоло́в, проча́х і т. ін.) за ким, рідко по кому, кого, чий і без додатка. Хто-небудь утік, безслідно зник. Настю поминай, як звали. На другий рік по Коліївщині татари як погнали її в ясир, так і слід захолов (С. Добровольський); Зачали [брати] оглядатися за старою, но [але] надармо. І слід застиг по ній (І. Франко); А Андрійко йому своє: —І так сидіть нудно! Та знов югне з хати — і слід загув! (Марко Вовчок); За Муравйовим уже й слід прохолонув.— Утік, шкура! — загукали солдати.— Драпонув, як чорт від ладану! (О. Левада); Оглянулась на двері, що так і стояли відчинені, гукнути Павла, щоб допоміг, але його вже в сінях не було. І слід його вже прохолов (А. Головко); Проклекотів, віддаляючись, тупіт, десь завищав, зайшовся злим гавкотінням собака — за Федьком тільки слід прохолов (А. Дімаров); Поки ви дістанетеся туди, їхній і слід уже прочахне. Тут треба діяти оперативно і без промашки (І. Головченко та О. Мусієнко).

[і] мі́сце засти́гло за ким—чим, по кому—чому. Хтось безслідно зник, щось зникло. — Кумо, чогось ваш півень сьогодні не піяв [не співав], чи не захворів? — Не піяв і вже не запіє, голубонько. Встаю рано, а за ним і за курми місце застигло (Ю. Мельничук); Вернули діти на селище, а по зозулі й місце застигло (С. Ковалів).

[і] слід захоло́нув (захоло́в, засти́г, загу́в, прохоло́нув, прохоло́в, проча́х і т. ін.) за ким, рідко по кому, кого, чий і без додатка. Хто-небудь утік, безслідно зник. Настю поминай, як звали. На другий рік по Коліївщині татари як погнали її в ясир, так і слід захолов (С. Добровольський); Зачали [брати] оглядатися за старою, но [але] надармо. І слід застиг по ній (І. Франко); А Андрійко йому своє: —І так сидіть нудно! Та знов югне з хати — і слід загув! (Марко Вовчок); За Муравйовим уже й слід прохолонув.— Утік, шкура! — загукали солдати.— Драпонув, як чорт від ладану! (О. Левада); Оглянулась на двері, що так і стояли відчинені, гукнути Павла, щоб допоміг, але його вже в сінях не було. І слід його вже прохолов (А. Головко); Проклекотів, віддаляючись, тупіт, десь завищав, зайшовся злим гавкотінням собака — за Федьком тільки слід прохолов (А. Дімаров); Поки ви дістанетеся туди, їхній і слід уже прочахне. Тут треба діяти оперативно і без промашки (І. Головченко та О. Мусієнко).

слова́ застряю́ть (застига́ють) / застря́ли (застря́гли, засти́гли) в го́рлі (у гру́дях) кого, кому і без додатка. Хто-небудь втрачає здатність говорити через сильне хвилювання, переживання тощо. Голос у нього переривався, глухо хрипів, слова застрявали в просохлому горлі (Д. Ткач); Слова застряли десь у грудях, і Густав не міг нічого сказати (А. Хижняк); Жменяк спалахнув гнівом, схопився на ноги і взяв Петричка за петельки так міцно, що всі слова застигли Петричкові в горлі (М. Томчаній). сло́во застря́ло (застря́гло) в го́рлі. — Поранено командира взводу,— додав він [політрук] по хвилі притишеним голосом.— Командира? — слово застряло в горлі Білогруда (Ю. Бедзик); Здавалось, всяке прощальне слово так і застрягло йому в горлі (О. Кобилянська).

слова́ застряю́ть (застига́ють) / застря́ли (застря́гли, засти́гли) в го́рлі (у гру́дях) кого, кому і без додатка. Хто-небудь втрачає здатність говорити через сильне хвилювання, переживання тощо. Голос у нього переривався, глухо хрипів, слова застрявали в просохлому горлі (Д. Ткач); Слова застряли десь у грудях, і Густав не міг нічого сказати (А. Хижняк); Жменяк спалахнув гнівом, схопився на ноги і взяв Петричка за петельки так міцно, що всі слова застигли Петричкові в горлі (М. Томчаній). сло́во застря́ло (застря́гло) в го́рлі. — Поранено командира взводу,— додав він [політрук] по хвилі притишеним голосом.— Командира? — слово застряло в горлі Білогруда (Ю. Бедзик); Здавалось, всяке прощальне слово так і застрягло йому в горлі (О. Кобилянська).

-2-
дієслово доконаного виду
(застати)

Словник відмінків

Інфінітив засти́гти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   засти́гнімо, засти́гнім
2 особа засти́гни засти́гніть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа засти́гну засти́гнемо, засти́гнем
2 особа засти́гнеш засти́гнете
3 особа засти́гне засти́гнуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. засти́г засти́гли
жін.р. засти́гла
сер.р. засти́гло
Активний дієприкметник
засти́глий
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
засти́гши

Словник синонімів

ГУ́СНУТИ (ставати густим), ГУСТІ́ТИ, ЗГУ́ЩУВАТИСЯ, ЗГУЩА́ТИСЯ, ЗАГУСА́ТИ, ГУСТІ́ШАТИ (ставати густішим); В’Я́ЗНУТИ (ставати в’язким); ЗАСТИГА́ТИ (охолоджуючись); ЗАПІКА́ТИСЯ, СПІКА́ТИСЯ, СКИПА́ТИСЯ, ЗГОРТА́ТИСЯ (про кров, сльози - братися згустком); ЗСІДА́ТИСЯ (про молоко, кров тощо - утворювати згустки); ВУ́РДИТИСЯ, ЗВУ́РДЖУВАТИСЯ (перев. про підкисле молоко при кипінні). - Док.: згу́снути, згу́скнутирозм. згусти́тися, загу́снути, загу́скнутирозм. засти́гнути, засти́гти, запекти́ся, спекти́ся, скипі́тися, згорну́тися, зсі́стися, зву́рдитися. Молоко в путині жовкне і гусне (М. Коцюбинський); Навколо нього все більше густіла синь, і нарешті темінь поглинула неясний високий контур (М. Стельмах); Над водою згущалася імла (П. Воронько); Стояла літня суша.. Чорний мул коло валів і подекуди берегом загус, затужавів (І. Нечуй-Левицький); В доспілому [кавуні] сік ніби густішає, а згуснувши - стає солодший (Т. Масенко); - В’язне [розплав]? - Та от застигає швидко... (з газети); На потилиці волосся пасьомцями позлипалося і на них кров запеклася (Григорій Тютюнник); В маляти скипілася кров біля губ (І. Нехода); Каша у їх [них] була щоразу хороша, - ні цятиночки води, а на сей раз молоко зсілось (Ганна Барвінок). - Пор. тверді́ти.
ЗАВМЕ́РТИ (стати нерухомим, зберігаючи позу, положення і т. п. у момент припинення руху), ЗАМЕ́РТИ, ЗАСТИ́ГНУТИ, ЗАСТИ́ГТИ, ЗАКЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАЦІПЕНІ́ТИпідсил., ЗАКАМ’ЯНІ́ТИпідсил., ЗАКАМЕНІ́ТИрідше, СКАМ’ЯНІ́ТИпідсил., СКАМЕНІ́ТИрідше. - Недок.: завмира́ти, замира́ти, застига́ти, закляка́ти, кля́кнути, ціпені́ти, кам’яні́ти, камені́ти. Андрій.. побачив жінку, яка, здавалося, застигла і закам’яніла у якомусь швидкому русі .. І він завмер, здивований, перед нею.. і стояв нерухомо (О. Довженко); Громада поздіймала шапки .. і ніби замерла на місці (І. Нечуй-Левицький); Чайка звилася вгору, на мить застигла над рікою (О. Донченко); Задумалась Марина; рука з гребінцем заклякла на косі (І. Нечуй-Левицький); Сидорчук зробив крок назад і заціпенів (Ю. Бедзик); Здається тобі, що бачиш якесь зачароване царство, де все поснуло й ніби скам’яніло: і гори, й ліси, і вода, навіть самий місяць скам’янів і захолов (І. Нечуй-Левицький).
ЗАКЛЯ́КНУТИ (про людину та частину її тіла - утратити від холоду чутливість, рухливість, гнучкість тощо), ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАСТИ́ГНУТИ, ЗАСТИ́ГТИ, ОКЛЯ́КНУТИ, ЗАЦІПЕНІ́ТИ, ЗАДУБІ́ТИ, ЗАКОСТЕНІ́ТИ, ОКОСТЕНІ́ТИ, СКОСТЕНІ́ТИрідше, ЗАДЕРЕВ’ЯНІ́ТИ, ОДЕРЕВ’ЯНІ́ТИ, ПОТЕ́РПНУТИ, ПОТЕ́РПТИ, ЗАКОЦЮ́БНУТИрозм.,ЗАКОЦЮ́БТИрозм.,ОДУБІ́ТИрозм.,ОДУБЕНІ́ТИрозм., ОКОЛІ́ТИрозм.,ЗАЦУПІ́ТИрозм.,ПОГРА́БІТИрозм.,ПОГРА́БНУТИрозм.,ЗАДЕРЕВІ́ТИрозм.,СКАЧАНІ́ТИдіал., ОДЕРЕВІ́ТИрідко,ОДУ́БНУТИрідко, ОДУ́БТИрідко, ОЦІПЕНІ́ТИрідко. - Недок.: закляка́ти, кля́кнути, застига́ти, сти́гнути, окляка́ти, ціпені́ти, дубі́ти, костені́ти, дерев’яні́ти, коцю́бнути, колі́тирідкодереві́ти, ду́бнути. Вона не почувала, що в неї ноги померзли на морозі, що її права рука одубла й заклякла на коромислі (І. Нечуй-Левицький); Піднімався сильний вітер і бив її дощем так у лице, що волосся на чолі перемокло, а рука, що піднімала довгу сукню, заціпеніла із студені (О. Кобилянська); Холод так діймав, що руки й ноги зовсім задубіли (М. Трублаїні); Ноги Леонідові в поганих чоботях закоцюбли, як в ополонці (О. Гончар); Третьої ночі, коли мороз розбивав стіни й пролазив у хату, Терешко зовсім одубів, лежачи біля припічка, й ледве здолав злізти на піч (Г. Епік); Руки його зовсім охолоділи і ввесь одубенів (О. Стороженко); Од холоду аж посиніє [Кузьмик], руки пограбнуть, дрижать (М. Рильський). - Пор. 1. те́рпнути.
ЗАМЕРЗА́ТИ (про воду, річку і т. ін. - покриватися, затягатися льодом), ЗАСТИГА́ТИ, СТИ́ГНУТИ, ЛЕДЕНІ́ТИ, КРИЖАНІ́ТИ, КРИ́ГНУТИдіал.;ПІДМЕРЗА́ТИ, ПРИМЕРЗА́ТИ, ЗАШЕРХА́ТИ, ШЕ́РХНУТИ, ПРИШЕРХА́ТИ, ПРИМОРО́ЖУВАТИСЯ, ПРИХО́ПЛЮВАТИСЯ (трохи, не повністю); СТАВА́ТИ (про річку - повністю покриватися льодом). - Док.: заме́рзнути, заме́рзти, засти́гнути, засти́гти, заледені́ти, зледені́ти, скрижані́ти, скри́гнути, підме́рзнути, приме́рзнути, приме́рзти, заше́рхнути, заше́рхти, прише́рхнути, прише́рхти, приморо́зитися, ста́ти. Тільки взимку, коли на короткий час.. замерзало море, відстоювались ми в Ростові або в Керчі (С. Скляренко); Стигнуть води сизуваті І синіють шиби у вікні (М. Рильський); Тимко схопив кайло і подався униз, де леденів Дон (Григорій Тютюнник); Голова молодиці нерухомо лежала на підігнутім лікті, і тільки сніжинки, набиваючись під повіки, ворушили її довгі вії, на яких крижаніла сльоза (М. Стельмах); Ранки були вже холодні й у річці над берегом вода зашерхала кригою (С. Чорнобривець); Вода шерхла в калюжах по дорозі (В. Кучер); Ще можна ходити по снігу, бо вночі він пришерхає від гостренького морозцю (О. Копиленко); Намочений, він [пісок] приморожувався, твердий, побережанський (І. Ле).
ХОЛО́НУТИ (втрачаючи тепло, поступово ставати холодним, холоднішим), ОХОЛО́ДЖУВАТИСЯ, ВИХОЛО́ДЖУВАТИСЯ, ВИХОЛОНЯ́ТИ, ЧА́ХНУТИ, ПРОЧАХА́ТИ, ВИЧАХА́ТИ, СТИ́ГНУТИ, ВИСТИГА́ТИ, ЗАСТИГА́ТИ, ОСТИГА́ТИ, ПРОСТИГА́ТИ, НАСТИГА́ТИ, ПЕРЕСТИГА́ТИ, ОСТУ́ДЖУВАТИСЯ, ХОЛОДІ́ТИ, ДУБІ́ТИ (про щось зварене - втрачаючи тепло, ставати твердим); НАХОЛО́ДЖУВАТИСЯ (перев. про приміщення). - Док.: захоло́нути, охоло́нути, прохолонути[прохоло́ти], похоло́нути[похоло́ти], схоло́нути, охолоди́тися, ви́холодитися, ви́холонути, ви́чахнути[ви́чахти], зача́хнути, проча́хнути[проча́хти], засти́гнути[засти́гти], вистигти[вистигнути], остигнути[остигти], простигнути[простигти], насти́гнути[настигти], перести́гнути, остуди́тися, захолоді́ти, охолодіти, схолодні́ти, задубі́ти, нахолоди́тися, нахоло́нути. Склянка чаю холола перед ним (М. Коцюбинський); Повітря над морем охолоджується швидше, ніж вода (М. Трублаїні); Тісто то не любить, коли рипають двері й вихолоджується горниця (Ю. Яновський); [Пані Люба:] Вечеря давно чахне на столі, а до неї ніхто й не доторкнувся (С. Васильченко); - А тепер їж. І хутенько. Бо прочахне (Ю. Бедзик); Микола.. кликав [хлопців], повідомляв, що чай вистигає (Ю. Збанацький); [Крістабель:] Страва стигне (Леся Українка); Кошик пішов повільними кроками вздовж канави, де подзюркувала гаряча вода, яка тут же остигала (П. Автомонов); А ворог мертвий холодіє, Втікає криця півжива (М. Стельмах); Бараболя з юшкою задубіла в холодній печі, а Гната не було (М. Коцюбинський).

Словник фразеологізмів

[і] мі́сце засти́гло за ким—чим, по кому—чому. Хтось безслідно зник, щось зникло. — Кумо, чогось ваш півень сьогодні не піяв [не співав], чи не захворів? — Не піяв і вже не запіє, голубонько. Встаю рано, а за ним і за курми місце застигло (Ю. Мельничук); Вернули діти на селище, а по зозулі й місце застигло (С. Ковалів).

[і] слід захоло́нув (захоло́в, засти́г, загу́в, прохоло́нув, прохоло́в, проча́х і т. ін.) за ким, рідко по кому, кого, чий і без додатка. Хто-небудь утік, безслідно зник. Настю поминай, як звали. На другий рік по Коліївщині татари як погнали її в ясир, так і слід захолов (С. Добровольський); Зачали [брати] оглядатися за старою, но [але] надармо. І слід застиг по ній (І. Франко); А Андрійко йому своє: —І так сидіть нудно! Та знов югне з хати — і слід загув! (Марко Вовчок); За Муравйовим уже й слід прохолонув.— Утік, шкура! — загукали солдати.— Драпонув, як чорт від ладану! (О. Левада); Оглянулась на двері, що так і стояли відчинені, гукнути Павла, щоб допоміг, але його вже в сінях не було. І слід його вже прохолов (А. Головко); Проклекотів, віддаляючись, тупіт, десь завищав, зайшовся злим гавкотінням собака — за Федьком тільки слід прохолов (А. Дімаров); Поки ви дістанетеся туди, їхній і слід уже прочахне. Тут треба діяти оперативно і без промашки (І. Головченко та О. Мусієнко).

[і] мі́сце засти́гло за ким—чим, по кому—чому. Хтось безслідно зник, щось зникло. — Кумо, чогось ваш півень сьогодні не піяв [не співав], чи не захворів? — Не піяв і вже не запіє, голубонько. Встаю рано, а за ним і за курми місце застигло (Ю. Мельничук); Вернули діти на селище, а по зозулі й місце застигло (С. Ковалів).

[і] слід захоло́нув (захоло́в, засти́г, загу́в, прохоло́нув, прохоло́в, проча́х і т. ін.) за ким, рідко по кому, кого, чий і без додатка. Хто-небудь утік, безслідно зник. Настю поминай, як звали. На другий рік по Коліївщині татари як погнали її в ясир, так і слід захолов (С. Добровольський); Зачали [брати] оглядатися за старою, но [але] надармо. І слід застиг по ній (І. Франко); А Андрійко йому своє: —І так сидіть нудно! Та знов югне з хати — і слід загув! (Марко Вовчок); За Муравйовим уже й слід прохолонув.— Утік, шкура! — загукали солдати.— Драпонув, як чорт від ладану! (О. Левада); Оглянулась на двері, що так і стояли відчинені, гукнути Павла, щоб допоміг, але його вже в сінях не було. І слід його вже прохолов (А. Головко); Проклекотів, віддаляючись, тупіт, десь завищав, зайшовся злим гавкотінням собака — за Федьком тільки слід прохолов (А. Дімаров); Поки ви дістанетеся туди, їхній і слід уже прочахне. Тут треба діяти оперативно і без промашки (І. Головченко та О. Мусієнко).

слова́ застряю́ть (застига́ють) / застря́ли (застря́гли, засти́гли) в го́рлі (у гру́дях) кого, кому і без додатка. Хто-небудь втрачає здатність говорити через сильне хвилювання, переживання тощо. Голос у нього переривався, глухо хрипів, слова застрявали в просохлому горлі (Д. Ткач); Слова застряли десь у грудях, і Густав не міг нічого сказати (А. Хижняк); Жменяк спалахнув гнівом, схопився на ноги і взяв Петричка за петельки так міцно, що всі слова застигли Петричкові в горлі (М. Томчаній). сло́во застря́ло (застря́гло) в го́рлі. — Поранено командира взводу,— додав він [політрук] по хвилі притишеним голосом.— Командира? — слово застряло в горлі Білогруда (Ю. Бедзик); Здавалось, всяке прощальне слово так і застрягло йому в горлі (О. Кобилянська).

слова́ застряю́ть (застига́ють) / застря́ли (застря́гли, засти́гли) в го́рлі (у гру́дях) кого, кому і без додатка. Хто-небудь втрачає здатність говорити через сильне хвилювання, переживання тощо. Голос у нього переривався, глухо хрипів, слова застрявали в просохлому горлі (Д. Ткач); Слова застряли десь у грудях, і Густав не міг нічого сказати (А. Хижняк); Жменяк спалахнув гнівом, схопився на ноги і взяв Петричка за петельки так міцно, що всі слова застигли Петричкові в горлі (М. Томчаній). сло́во застря́ло (застря́гло) в го́рлі. — Поранено командира взводу,— додав він [політрук] по хвилі притишеним голосом.— Командира? — слово застряло в горлі Білогруда (Ю. Бедзик); Здавалось, всяке прощальне слово так і застрягло йому в горлі (О. Кобилянська).

Словник відмінків

Інфінітив засти́гти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   засти́гнімо, засти́гнім
2 особа засти́гни засти́гніть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа засти́гну засти́гнемо, засти́гнем
2 особа засти́гнеш засти́гнете
3 особа засти́гне засти́гнуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. засти́г засти́гли
жін.р. засти́гла
сер.р. засти́гло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
засти́гши