-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний засно́вник засно́вники
родовий засно́вника засно́вників
давальний засно́вникові, засно́внику засно́вникам
знахідний засно́вника засно́вників
орудний засно́вником засно́вниками
місцевий на/у засно́вникові, засно́внику на/у засно́вниках
кличний засно́внику засно́вники

Словник синонімів

ЗАСНО́ВНИК (той, хто заснував що-небудь, поклав початок чомусь), ОСНОВОПОЛО́ЖНИК, ФУНДА́ТОР, РОДОНАЧА́ЛЬНИКуроч., БА́ТЬКОуроч., ОСНО́ВНИКдіал.; ЗАЧИНА́ТЕЛЬ (той, хто першим починає якусь важливу справу). У Світлоярську всі пам’ятали, що фундаторами, тобто засновниками їхнього села, були Щусі й Самусі (П. Загребельний); Одного дня він дістав запрошення на збір основників [товариства] (І. Франко); І. П. Котляревський - зачинатель нової української літератури. - Пор. організа́тор, 1. творе́ць.