-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив засліпи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   засліпі́мо, засліпі́м
2 особа засліпи́ засліпі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа засліплю́ заслі́пимо, заслі́пим
2 особа заслі́пиш заслі́пите
3 особа заслі́пить заслі́плять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. засліпи́в засліпи́ли
жін.р. засліпи́ла
сер.р. засліпи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
заслі́плений
Безособова форма
заслі́плено
Дієприслівник
засліпи́вши

Словник синонімів

СЛІПИ́ТИ (про яскраве світло чого-небудь - заважати добре бачити), ЗАСЛІ́ПЛЮВАТИ, ЗАСЛІПЛЯ́ТИ, ОСЛІ́ПЛЮВАТИ, ОСЛІПЛЯ́ТИрідше. - Док.: засліпи́ти, осліпи́ти. Хоч сонце сліпить, але я бачу, що ми таки пливемо (М. Коцюбинський); Гостя сліплять вогні електричні (С. Олійник); То робиться зовсім темно - це літак входить у грозову хмару, то яскрава блискавка засліплює очі (О. Іваненко); Сонце засліпило його, зробило на мить зовсім невидющим (О. Гончар).

Словник фразеологізмів

заслі́плювати / засліпи́ти о́чі чиї, кому. Позбавляти кого-небудь здатності чітко мислити, правильно сприймати і оцінювати дійсність. Що затьмарює їм душу, що засліплює очі? Те саме, що й до війни. Якийсь дефект виховання і стилю нашого життя. Холод формалізму (О. Довженко); Але Роман не зрозумів [Петра]. Гнів очі хлопця засліпив, гірку, важку образу відчув він. Холод у душі ліг каменем зневіри (П. Дорошко).