-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | засві́дчувати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | засві́дчуймо |
2 особа | засві́дчуй | засві́дчуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | засві́дчуватиму | засві́дчуватимемо, засві́дчуватимем |
2 особа | засві́дчуватимеш | засві́дчуватимете |
3 особа | засві́дчуватиме | засві́дчуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | засві́дчую | засві́дчуємо, засві́дчуєм |
2 особа | засві́дчуєш | засві́дчуєте |
3 особа | засві́дчує | засві́дчують |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
засві́дчуючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | засві́дчував | засві́дчували |
жін. р. | засві́дчувала |
сер. р. | засві́дчувало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
засві́дчуваний |
Безособова форма |
засві́дчувано |
Дієприслівник |
засві́дчувавши |
Словник синонімів
ВИЗНАВА́ТИ (вказувати на правильність, правдивість чого-небудь), ПРИЗНАВА́ТИСЯ, ПІДТВЕ́РДЖУВАТИ, ПОТВЕ́РДЖУВАТИ, СТВЕ́РДЖУВАТИ, ЗАСВІ́ДЧУВАТИ, ПРИЗНАВА́ТИ розм. - Док.: ви́знати, призна́тися, підтве́рдити, потве́рдити, стве́рдити, засві́дчити, призна́ти. [Арсен:] Хоч і гірко це визнавати, але ти... ти стала міщанкою! (З. Мороз); Дядькові доводилось... признаватися, що таки збився з лічби (М. Стельмах); - Всі ми, піхота, війни скуштували, - підтвердив Демид (О. Гончар); [Яшка:] Запросіть товаришів, з якими я тікав з концтабору! Вони потвердять, що я не зрадник (Ю. Яновський); Син його не належить до жодної організації. Він як батько свідчить і стверджує це (Ірина Вільде); Була моя Марія, це хоч хто у селі вам засвідчить, поміж гарними гарна, поміж бистрими бистра (І. Муратов); Якщо Ви признаєте, що вона [робота] личитиме до Вашої другої збірки, то - хай вона іде у світ (Панас Мирний).
ЗАВІРЯ́ТИ (юридично оформляти печаткою і підписом документи, стверджуючи їх правильність, достовірність), ЗАСВІ́ДЧУВАТИ, ПОСВІ́ДЧУВАТИ, СВІ́ДЧИТИ рідко. - Док.: заві́рити, засві́дчити, посві́дчити. - Дам вам вексель, завірю його в нотаріуса (І. Нечуй-Левицький); Рахівник забіг... Поштиво Дав засвідчить папірець (С. Олійник); Доручення можуть посвідчувати державні установи; Свідчити підпис.
СВІ́ДЧИТИ про що (бути, служити доказом чого-небудь), ПІДТВЕ́РДЖУВАТИ що, ДЕМОНСТРУВА́ТИ що, УКА́ЗУВАТИ [ВКА́ЗУВАТИ] на що, ГОВОРИ́ТИ про що, ЗАСВІ́ДЧУВАТИ що, про що, ПОСВІ́ДЧУВАТИ, ПОКА́ЗУВАТИ що, ЯСУВАТИ заст., поет., ПРИСВІ́ДЧУВАТИ діал. - Док.: посві́дчити, підтве́рдити, продемонструва́ти, указа́ти [вказа́ти], засві́дчити, показа́ти, присві́дчити. Вагання, що відбивалося на її обличчі, свідчило про важку внутрішню боротьбу (Ірина Вільде); Ніщо не вказувало на присутність людського житла на цих суворих самітних берегах (О. Донченко); Все це говорило про наближення шторму; Про се краще всього ясують Ваші талановиті праці (Панас Мирний).