-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив засві́дчувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   засві́дчуймо
2 особа засві́дчуй засві́дчуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа засві́дчуватиму засві́дчуватимемо, засві́дчуватимем
2 особа засві́дчуватимеш засві́дчуватимете
3 особа засві́дчуватиме засві́дчуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа засві́дчую засві́дчуємо, засві́дчуєм
2 особа засві́дчуєш засві́дчуєте
3 особа засві́дчує засві́дчують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
засві́дчуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. засві́дчував засві́дчували
жін. р. засві́дчувала
сер. р. засві́дчувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
засві́дчуваний
Безособова форма
засві́дчувано
Дієприслівник
засві́дчувавши

Словник синонімів

ВИЗНАВА́ТИ (вказувати на правильність, правдивість чого-небудь), ПРИЗНАВА́ТИСЯ, ПІДТВЕ́РДЖУВАТИ, ПОТВЕ́РДЖУВАТИ, СТВЕ́РДЖУВАТИ, ЗАСВІ́ДЧУВАТИ, ПРИЗНАВА́ТИрозм. - Док.: ви́знати, призна́тися, підтве́рдити, потве́рдити, стве́рдити, засві́дчити, призна́ти. [Арсен:] Хоч і гірко це визнавати, але ти... ти стала міщанкою! (З. Мороз); Дядькові доводилось... признаватися, що таки збився з лічби (М. Стельмах); - Всі ми, піхота, війни скуштували, - підтвердив Демид (О. Гончар); [Яшка:] Запросіть товаришів, з якими я тікав з концтабору! Вони потвердять, що я не зрадник (Ю. Яновський); Син його не належить до жодної організації. Він як батько свідчить і стверджує це (Ірина Вільде); Була моя Марія, це хоч хто у селі вам засвідчить, поміж гарними гарна, поміж бистрими бистра (І. Муратов); Якщо Ви признаєте, що вона [робота] личитиме до Вашої другої збірки, то - хай вона іде у світ (Панас Мирний).
ЗАВІРЯ́ТИ (юридично оформляти печаткою і підписом документи, стверджуючи їх правильність, достовірність), ЗАСВІ́ДЧУВАТИ, ПОСВІ́ДЧУВАТИ, СВІ́ДЧИТИрідко. - Док.: заві́рити, засві́дчити, посві́дчити. - Дам вам вексель, завірю його в нотаріуса (І. Нечуй-Левицький); Рахівник забіг... Поштиво Дав засвідчить папірець (С. Олійник); Доручення можуть посвідчувати державні установи; Свідчити підпис.
СВІ́ДЧИТИпро що (бути, служити доказом чого-небудь), ПІДТВЕ́РДЖУВАТИщо,ДЕМОНСТРУВА́ТИщо,УКА́ЗУВАТИ[ВКА́ЗУВАТИ]на що,ГОВОРИ́ТИ про що,ЗАСВІ́ДЧУВАТИ що, про що, ПОСВІ́ДЧУВАТИ, ПОКА́ЗУВАТИщо,ЯСУВАТИ заст., поет., ПРИСВІ́ДЧУВАТИдіал. - Док.: посві́дчити, підтве́рдити, продемонструва́ти, указа́ти[вказа́ти], засві́дчити, показа́ти, присві́дчити. Вагання, що відбивалося на її обличчі, свідчило про важку внутрішню боротьбу (Ірина Вільде); Ніщо не вказувало на присутність людського житла на цих суворих самітних берегах (О. Донченко); Все це говорило про наближення шторму; Про се краще всього ясують Ваші талановиті праці (Панас Мирний).