-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив заруча́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   заруча́ймо
2 особа заруча́й заруча́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа заруча́тиму заруча́тимемо, заруча́тимем
2 особа заруча́тимеш заруча́тимете
3 особа заруча́тиме заруча́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа заруча́ю заруча́ємо, заруча́єм
2 особа заруча́єш заруча́єте
3 особа заруча́є заруча́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
заруча́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. заруча́в заруча́ли
жін. р. заруча́ла
сер. р. заруча́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
заруча́вши

Словник синонімів

ЗАРУЧА́ТИ (оголошувати кого-небудь нареченою і нареченим), ОБРУЧА́ТИ, ЗМОВЛЯ́ТИзаст. (справляти заручини); ЄДНА́ТИзаст. (домовлятися з кимось про одруження дітей і взагалі кого-небудь). - Док.: заручи́ти, обручи́ти, змо́вити, поєдна́ти. Послали сватів, побрали рушники, заручили молодих (Марко Вовчок); Зараз і змовили за хорошого чоловіка, за багатого одинця (Ганна Барвінок); Надивлялась [мати], любувалась Княжною своєю... І жениха їй єднала, І раділа з нею (Т. Шевченко). - Пор. одружи́ти.