-1-
іменник чоловічого роду
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний запоти́личник запоти́личники
родовий запоти́личника запоти́личників
давальний запоти́личнику, запоти́личникові запоти́личникам
знахідний запоти́личник запоти́личники
орудний запоти́личником запоти́личниками
місцевий на/у запоти́личнику на/у запоти́личниках
кличний запоти́личнику* запоти́личники*

Словник синонімів

УДА́Рпо чому, у що, чим, без додатка (різкий сильний поштовх кулаком, рідше ногою, коліном, спрямований на людину, частини її тіла), СТУСА́Н, ТУСА́Н розм., ТАСУ́Нрозм., ШТОВХА́Нрозм., ШТОВХАНЕ́ЦЬрозм., ШТУРХА́Н розм., ШТУРХАНЕ́ЦЬ, БУХА́Нрозм., БУХАНЕ́ЦЬрозм., ДУХОПЕ́Лрозм., ДУХОПЕ́ЛИКрозм., ТОВЧЕ́НИКрозм., ТИЧО́Крозм. рідше, ШТУРКА́Н діал., ШТУРКАНЕ́ЦЬдіал., ГЕПА́Кдіал.; ЗАПОТИ́ЛИЧНИК розм., ПОТИ́ЛИЧНИК розм., ЗАШИ́ЙНИКрозм., ОШИ́ЙНИКрозм. (рукою по потилиці, шиї); ШЛЬОПАНЕЦЬ розм., ЛЯ́ПАНЕЦЬрозм. (легкий удар долонею); КИЙрозм. (палицею). Від удару вона хитнулася. Почорніло вочах (А. Хижняк); Осавула ледве ворушився од стусанів (І. Нечуй-Левицький); Двері відчинено. Штовхан коліном. Староста вилітає геть (Ю. Яновська); Катрусі скоро надокучила криклива дитина і штурханці ґаздині (Н. Кобринська); Несподівано посипались бухани й зашийники на товаришів з усіх боків (С. Васильченко); Кума раз по раз садила кулаком у спину. Колісник мов не чув тих духопеликів - співав (Панас Мирний); Під сердитую годину Одна [рука] смиче за чуприну І товченики дає (Л. Глібов); Ну, дістала ж вона за те від свого тата добрих гепаків (О. Кобилянська); Навіть рідних братів не жалував [Левко]: наділяв їх запотиличниками та лящами ні за що, ні про що (М. Стельмах); Сокирою на порозі щось стругало [дитя], поки мати не дала ляпанців (Г. Хоткевич); Не гавкав ти, Рябко! За те ж ми, бач, в науку, Із ласки, з милості панів, Вліпили сотеньок із п’ять тобі київ" (П. Гулак-Артемовський). - Пор. ля́пас.

Словник фразеологізмів

да́ти / дава́ти запоти́личника (поти́личника) кому. Боляче вдарити кого-небудь (перев. по голові). Про людське око, він трусонув Степана, дав йому запотиличника (М. Стельмах); Мартоха .. дала потиличника Прісці (Леся Українка); Ніколи його не били, а батько й поготів. Дідусь в дитинстві любив дати потиличника, але то була не кара, а ласка (З журналу).

да́ти / дава́ти запоти́личника (поти́личника) кому. Боляче вдарити кого-небудь (перев. по голові). Про людське око, він трусонув Степана, дав йому запотиличника (М. Стельмах); Мартоха .. дала потиличника Прісці (Леся Українка); Ніколи його не били, а батько й поготів. Дідусь в дитинстві любив дати потиличника, але то була не кара, а ласка (З журналу).

схопи́ти запоти́личника. Бути побитим за що-небудь. Коли б у домівці був тато, Максим би отак не витворяв, і не тому, що боявся схопити запотиличника, а просто: при батькові якось самі по собі смирнішали і ноги, і руки (М. Стельмах).