-1-
іменник середнього роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний запере́чення запере́чення
родовий запере́чення запере́чень
давальний запере́ченню запере́ченням
знахідний запере́чення запере́чення
орудний запере́ченням запере́ченнями
місцевий на/у запере́ченні, запере́ченню на/у запере́ченнях
кличний запере́чення* запере́чення*

Словник антонімів

ДОЗВОЛЯТИ ЗАБОРОНЯТИ
Давати дозвіл, право на здійснення чого-н., погоджуватися з чим-н. Не давати дозволу, права на здійснення чого-н., заперечувати проти чого-н.
Дозволятизабороняти ввозити, вивозити що-н., видавати що-н., використовувати що-н., відзначати що-н. (день народження, ювілей), грати в азартні ігри, гуляти, порушувати що-н. (дисципліну), працювати, тренуватися; ввезення, вживання, вивезення, видання чогось, використання чого-н. (ядерної зброї, балістичних ракет), відвідування кого-н., застосування чого-н., купання де-н., мітинги, створення чого-н., посадку чого-н., пропаганду чого-н., публікацію чого-н., таку поведінку. Дозволятизабороняти бійцям, делегатам, друзям, колективу, населенню, товаришам, учням робити що-н. Дозволятизабороняти впевнено, енергійно, завжди, з охотою, зразу, категорично, несподівано, офіційно, повністю, постійно, раптово, рішуче, спокійно що-н. Закон, статут, уряд дозволяєзабороняє що-н.
Брянський... Юрась... Ясногорській здавалось, що всюди він тут продовжує жити. Продовжує спонукати і підтримувати, дозволяти й забороняти, діяльно втручається повсякчас в життя своїх бійців (О. Гончар).
Дозвіл ~заборона, дозволений ~заборонений; згода ~заперечення, погоджуватися ~заперечувати
СТВЕРДЖУВАТИ ЗАПЕРЕЧУВАТИ
Упевнено висловлювати щонн., переконувати, запевняти в чомусь, такати, підтакувати, (кивати ствердно головою) схвалювати. Не погоджуватися з ким-, чимнн., нікати, анікати, спростовувати, відкидати (щось, якесь твердження), відгетькувати.
Стверджуватизаперечувати вину когонн., значення чогонн., музику чиюнн., мистецтво чиєнн., напрямок чогонн., необхідність чогонн., право когонн., приналежність до кого-, чогонн., теорію чогонн., факт, філософію. Виявляти бажання, бажати, мати мету, мати бажання, прагнути, рішити, хотіти стверджуватизаперечувати щонн. Безапеляційно, ввічливо, голосно, гостро, грубо, несподівано, обережно, офіційно, палко, пристрасно, раптово, різко, рішуче, часто стверджуватизаперечувати.
Господар посміхався, не стверджуючи і не заперечуючи (Ю. Яновський). Преображенський знав про себе думку Синявіна... І заперечував перебільшення старого...- Спишіть, ну, скажемо... на транспортні витрати.- Звичайно, Олександре Даниловичу,- охоче згоджувався (І. Ле).
Ствердження ~заперечення, стверджувальний ~заперечливий, ствердний ~заперечний, стверджуваність ~заперечення Схвалювати ~заперечувати; такати //підтакувати ~нікати //анікати Пор. ще: ДОВОДИТИ ~ СПРОСТОВУВАТИ