заперечення 1 значення
-1-
іменник середнього роду
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | запере́чення | запере́чення |
родовий | запере́чення | запере́чень |
давальний | запере́ченню | запере́ченням |
знахідний | запере́чення | запере́чення |
орудний | запере́ченням | запере́ченнями |
місцевий | на/у запере́ченні, запере́ченню | на/у запере́ченнях |
кличний | запере́чення* | запере́чення* |
Словник антонімів
ДОЗВОЛЯТИ | ЗАБОРОНЯТИ |
Давати дозвіл, право на здійснення чого-н., погоджуватися з чим-н. | Не давати дозволу, права на здійснення чого-н., заперечувати проти чого-н. |
Дозволяти ~ забороняти ввозити, вивозити що-н., видавати що-н., використовувати що-н., відзначати що-н. (день народження, ювілей), грати в азартні ігри, гуляти, порушувати що-н. (дисципліну), працювати, тренуватися; ввезення, вживання, вивезення, видання чогось, використання чого-н. (ядерної зброї, балістичних ракет), відвідування кого-н., застосування чого-н., купання де-н., мітинги, створення чого-н., посадку чого-н., пропаганду чого-н., публікацію чого-н., таку поведінку. Дозволяти ~ забороняти бійцям, делегатам, друзям, колективу, населенню, товаришам, учням робити що-н. Дозволяти ~ забороняти впевнено, енергійно, завжди, з охотою, зразу, категорично, несподівано, офіційно, повністю, постійно, раптово, рішуче, спокійно що-н. Закон, статут, уряд дозволяє ~ забороняє що-н. | |
Брянський... Юрась... Ясногорській здавалось, що всюди він тут продовжує жити. Продовжує спонукати і підтримувати, дозволяти й забороняти, діяльно втручається повсякчас в життя своїх бійців (О. Гончар). | |
Дозвіл ~заборона, дозволений ~заборонений; згода ~заперечення, погоджуватися ~заперечувати | |
СТВЕРДЖУВАТИ | ЗАПЕРЕЧУВАТИ |
Упевнено висловлювати щонн., переконувати, запевняти в чомусь, такати, підтакувати, (кивати ствердно головою) схвалювати. | Не погоджуватися з ким-, чимнн., нікати, анікати, спростовувати, відкидати (щось, якесь твердження), відгетькувати. |
Стверджувати ~ заперечувати вину когонн., значення чогонн., музику чиюнн., мистецтво чиєнн., напрямок чогонн., необхідність чогонн., право когонн., приналежність до кого-, чогонн., теорію чогонн., факт, філософію. Виявляти бажання, бажати, мати мету, мати бажання, прагнути, рішити, хотіти стверджувати ~ заперечувати щонн. Безапеляційно, ввічливо, голосно, гостро, грубо, несподівано, обережно, офіційно, палко, пристрасно, раптово, різко, рішуче, часто стверджувати ~ заперечувати. | |
Господар посміхався, не стверджуючи і не заперечуючи (Ю. Яновський). Преображенський знав про себе думку Синявіна... І заперечував перебільшення старого...- Спишіть, ну, скажемо... на транспортні витрати.- Звичайно, Олександре Даниловичу,- охоче згоджувався (І. Ле). | |
Ствердження ~заперечення, стверджувальний ~заперечливий, ствердний ~заперечний, стверджуваність ~заперечення Схвалювати ~заперечувати; такати //підтакувати ~нікати //анікати Пор. ще: ДОВОДИТИ ~ СПРОСТОВУВАТИ |