-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | замо́тувати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | замо́туймо |
2 особа | замо́туй | замо́туйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | замо́туватиму | замо́туватимемо, замо́туватимем |
2 особа | замо́туватимеш | замо́туватимете |
3 особа | замо́туватиме | замо́туватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | замо́тую | замо́туємо, замо́туєм |
2 особа | замо́туєш | замо́туєте |
3 особа | замо́тує | замо́тують |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
замо́туючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | замо́тував | замо́тували |
жін. р. | замо́тувала |
сер. р. | замо́тувало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
замо́туваний |
Безособова форма |
замо́тувано |
Дієприслівник |
замо́тувавши |
Словник синонімів
ОБГОРТА́ТИ [ОГОРТА́ТИ] чим, у що (покривати чим-небудь кругом, з усіх боків), ЗАГОРТА́ТИ, ОБВИВА́ТИ, ОБМО́ТУВАТИ, ЗАМО́ТУВАТИ, ЗАВИВА́ТИ, УГОРТА́ТИ [ВГОРТА́ТИ], ВМО́ТУВАТИ [УМО́ТУВАТИ], ОБЕРТА́ТИ рідше, ТУШКУВА́ТИ рідше, ОБКЛАДА́ТИ чим, рідше, ОБТУ́ЛЮВАТИ діал.; ПОВИВА́ТИ (пелюшкою, повивачем немовля); КУ́ТАТИ, УКУ́ТУВАТИ [ВКУ́ТУВАТИ], ЗАКУ́ТУВАТИ, ОБКУ́ТУВАТИ [ОКУ́ТУВАТИ] (старанно, звичайно в тепле). - Док.: обгорну́ти [огорну́ти], загорну́ти, обви́ти, обмота́ти, замота́ти, зави́ти [завинути], угорну́ти [вгорну́ти], вмота́ти [умота́ти], оберну́ти, утушкувати [втушкувати], обкла́сти [обікла́сти], обтули́ти, пови́ти, уку́тати [вку́тати], заку́тати, обку́тати [оку́тати]. Сидів [Мирон] на оберемку сіна, сортував і обгортав кропивою.. своїх щук і окунів (О. Підсуха); Дід дбайливо загортав портрет у нову мамину хустку (П. Козланюк); Бережно обвила вона письмо у папір і в шматину (І. Франко); Під Ольшаною спалили [польські магнати] Данила Кожевського, обмотавши прядивом і засмоливши (О. Стороженко); Він його [зайця] у шинелю замотав і приніс (М. Трублаїні); Тут з коня зіходить віла біла і здіймає свого побратима, завиває у намітку білу (Леся Українка); Наблизь мене, Боже, і в смерть угорни, пірну я у тебе, ти - в мене пірни (В. Стус); Треба найти чорного кота та вмотати в ятерину (Словник Б. Грінченка); - ..Взяли мене з водиці Лоскотарочки-сестриці; В тепле листя обертали (Я. Щоголів); - Я не забрудню, - сказав Сашко, - обкладу книгу газетою... (В. Кучер); Мати сиділа на санях і обтулювала бараницями ноги (Н. Кобринська); Породила мене мати У високих палатах, Шовком повила (Т. Шевченко); - Ввійдіть, - гукає вчителька, щільно кутаючи плечі в пухову хустку (О. Донченко); Вона.. знімає вовняну ковдру і .. вкутує нею коліна Миколи (Я. Галан); Лягаючи спати, хазяйка закутала теплою хусткою чайник (А. Головко); Однієї ночі в’язні хустського табору розібрали огорожу на центральному плаці, ..поставили схожу на ешафот трибуну, сам пам’ятник обкутали брезентом (С. Скляренко); Рослини "передчувають" сувору зиму більш ніж за три-чотири місяці, окутуючи себе спеціальним шаром захисних оболонок (з журналу).
ПРИВЛА́СНЮВАТИ (робити своєю власністю, видавати за своє), ПРИСВО́ЮВАТИ, СОБІ́ЧИТИ діал.; ЗАГРІБА́ТИ розм., ХАПА́ТИ розм., ЦУ́ПИТИ розм., ЗАМО́ТУВАТИ вульг. (перев. чужі гроші, майно); ПІДГРІБА́ТИ розм., ПРИСУСІ́ДЖУВАТИ розм. (приєднуючи до свого); УТА́ЮВАТИ [ВТА́ЮВАТИ] (таємно); УЗУРПУВА́ТИ (перев. чужі права, досягнення тощо). - Док.: привла́снити, привласти́ти заст. присво́їти, загребти́, захапа́ти, нахапа́ти, поцу́пити, замота́ти, підгребти́, присусі́дити, утаї́ти [втаї́ти], потаї́ти заст. узурпува́ти. Дісталось і йому, Ониськові, двадцять п’ять нагаїв вліпили панські посіпаки, ще й глузували, гаспиди: "..Іди та пам’ятай, як чуже собі привласнювати" (І. Цюпа); [Орфей:] Мені самому казкою здається, що зашкарублі пальці обіймали колись так ніжно чарівну сопілку. Ні, певне, то тоді був не Орфей, або тепер я привластив свавільно собі чуже імення (Леся Українка); [Рахміль:] Ти хотів би собі присвоїти чужі папери? (І. Франко); Бідна мати ускаржалась йому на Тимоху, що все собічить: і то моє, і це не ваше (А. Свидницький); Не той блажен, хто загрібає золото Та дивні перли Індії, - Щасливий, хто малим задовольняється (М. Зеров); Засліплена гордощами шляхта .. землю хапала наввипередки (П. Панч); Він брав хабарі на всі боки, цупив громадські гроші, де тільки можна було їх поцупити (І. Нечуй-Левицький); [Бурлака:] Він багато грошей замотав, а ви мовчите, кожний про себе дбає, а за громадське байдуже (І. Карпенко-Карий); Не один там погрівся, підгрібаючи чуже, як своє власне (О. Гончар); - А в бідної Параски - що? .. Не присусідив Кавун останній загонець поля? (П. Козланюк); Сердюки теж встряли в розмову, намагаючись околицею вивідати в земляка, чи є змога чабанам утаювати від прикажчиків ягнят або готові смушки (О. Гончар); Узурпувати духовні багатства.