-1-
дієслово доконаного виду
(не сказати чогось)

Словник відмінків

Інфінітив замо́вчати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   замо́вчмо
2 особа замо́вч замо́вчте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа замо́вчу замо́вчимо, замо́вчим
2 особа замо́вчиш замо́вчите
3 особа замо́вчить замо́вчать
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. замо́вчав замо́вчали
жін.р. замо́вчала
сер.р. замо́вчало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
замо́вчаний
Безособова форма
замо́вчано
Дієприслівник
замо́вчавши

Словник синонімів

ПРИХО́ВУВАТИщо (не виявляти, не показувати, тримати в таємниці), ХОВА́ТИ, ХОВА́ТИСЯз чим, ПРИХО́ВУВАТИСЯз чим, ЗАХО́ВУВАТИ, ТАЇ́ТИ, ТАЇ́ТИСЯз чим, УТА́ЮВАТИ[ВТА́ЮВАТИ], ПРИТА́ЮВАТИрідше, УКРИВА́ТИ[ВКРИВА́ТИ], ПРИКРИВА́ТИ, МАСКУВА́ТИ, КРИ́ТИСЯз чим, СКРИВА́ТИрозм., КРИ́ТИрозм., ПІДФАРБО́ВУВАТИрозм., ПІДЛАКО́ВУВАТИрозм.; ЗАМО́ВЧУВАТИ, ЗМО́ВЧУВАТИщо, про що, ПРОМО́ВЧУВАТИщо, про що,ПОМО́ВКУВАТИпро що, ПОМО́ВЧУВАТИ про що, ПРИМО́ВЧУВАТИ що, про що, розм., ЗАТИРА́ТИрозм. (навмисне не говорити про щось); ДУШИ́ТИрозм., ПРИДУ́ШУВАТИрозм. (надмірно приховувати, перев. свої почуття); ПОКРИВА́ТИкого, що, розм. (чийсь поганий вчинок); ПРИКРИВА́ТИСЯчим (приховувати свої справжні вчинки, наміри тощо). - Док.: прихова́ти, схова́ти, прихова́тися, захова́ти, потаїти, затаї́ти, потаї́тися, затаї́тися, утаї́ти[втаї́ти], притаї́ти, укри́ти[вкри́ти], прикри́ти, замаскува́ти, покри́тисядіал.скри́ти, підлакува́ти, підфарбува́ти, замо́вчати, змо́вчати, промо́вчати, примо́вчати, зате́рти, придуши́ти, покри́ти, прикри́тися. - Де моя мама? Де? - закричав він, здогадавшись, очевидно, що тітонька Ніна приховує від нього якусь страшну вість (А. Шиян); Ні, Давид не бреше. Так, як брешуть або ховають щось, не дивляться ясно (А. Головко); Триста різних сортів [винограду] було в нього в колекції і з-поміж них - "чорна брила", дуже рідкісний сорт, що його тільки вводили та все з ним ховались, оберігали... (О. Гончар); Заховуючи зрадливі сльози, що наверталися їй на очі, вона ступила до кухні (Г. Коцюба); Кажуть, люди жили табунами.. Говорили, що знали і вміли, Не таїли своїх думок (В. Симоненко); Очима поводить [Ковбанівна] - наче душу з тебе виймає: все б їй розказав, не потаїв би й гріха перед нею (П. Куліш); Вже ж тепер він, не таючись, сказав, що у нього щось є на думці (Г. Квітка-Основ’яненко); Не було в мене нічого такого, з чим би я затаїлася перед своєю Мартою (Панас Мирний); [Конон:] В наших товариських умовах сказано ясно:.. нічого не втаювати, щирість і одвертість - наш принцип! (М. Кропивницький); - Так,- бадьорим тоном промовив приятель, певно, намагаючись притаїти своє хвилювання (О. Досвітній); Кожний раз їй здавалось, немов панни укривають або зміняють розмову, як вона увійде (Леся Українка); Він все повертає на жарти, про що не спитай, і одбріхується, й прикриває правду, наче якоюсь мрякою з жартів (І. Нечуй-Левицький); У Михайла знову проривається сміх, він маскує сміх кашлем (Ю. Яновський); Вона крилася з тим добром від усіх і рада була, що ніхто її не чіпає (Панас Мирний); І пішов, Мене лишивши в почуттю гіркому, що скриває щось там він, Чого не важиться сказать нікому (І. Франко); Крий, ховай погане, а воно таки гляне! (прислів’я); Він завжди цінив Павлюка. Але тепер, аналізуючи свої підозри, він щораз більше схилявся до думки, що той замовчує якусь таємницю (М. Трублаїні); Він не хотів сваритися, але він не мав права змовчувати те, що підказувало йому сумління (Д. Бедзик); Михайлина промовчала про те, що Наталя втекла з дому, навіть не пообідавши, що її книжки самотньо лежать на покуті (Ю. Збанацький); А ще він, Клим,- звісно, простак та дурень: не то, щоб примовчати та схитрувати, як то вміють інші люди,- взяв та так зразу й ляпнув (С. Васильченко); [Жураківський:] Тут уже справу затерти не можна було, і вона пішла до слідчого (С. Васильченко); Просив, молив [Олексій], щоб вона виплакала своє горе, що після того їй легше буде, щоб не душила своєї журби (Г. Квітка-Основ’яненко); - Чого це ти його так захищаєш? - Бо я справедливість люблю.. - А хіба справедливість у тому, щоб покривати запроданця? (Є. Гуцало).
-2-
дієслово доконаного виду
(замовкнути) [розм.]

Словник відмінків

Інфінітив замо́вчати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   замо́вчмо
2 особа замо́вч замо́вчте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа замо́вчу замо́вчимо, замо́вчим
2 особа замо́вчиш замо́вчите
3 особа замо́вчить замо́вчать
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. замо́вчав замо́вчали
жін.р. замо́вчала
сер.р. замо́вчало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
замо́вчаний
Безособова форма
замо́вчано
Дієприслівник
замо́вчавши

Словник синонімів

ПРИХО́ВУВАТИщо (не виявляти, не показувати, тримати в таємниці), ХОВА́ТИ, ХОВА́ТИСЯз чим, ПРИХО́ВУВАТИСЯз чим, ЗАХО́ВУВАТИ, ТАЇ́ТИ, ТАЇ́ТИСЯз чим, УТА́ЮВАТИ[ВТА́ЮВАТИ], ПРИТА́ЮВАТИрідше, УКРИВА́ТИ[ВКРИВА́ТИ], ПРИКРИВА́ТИ, МАСКУВА́ТИ, КРИ́ТИСЯз чим, СКРИВА́ТИрозм., КРИ́ТИрозм., ПІДФАРБО́ВУВАТИрозм., ПІДЛАКО́ВУВАТИрозм.; ЗАМО́ВЧУВАТИ, ЗМО́ВЧУВАТИщо, про що, ПРОМО́ВЧУВАТИщо, про що,ПОМО́ВКУВАТИпро що, ПОМО́ВЧУВАТИ про що, ПРИМО́ВЧУВАТИ що, про що, розм., ЗАТИРА́ТИрозм. (навмисне не говорити про щось); ДУШИ́ТИрозм., ПРИДУ́ШУВАТИрозм. (надмірно приховувати, перев. свої почуття); ПОКРИВА́ТИкого, що, розм. (чийсь поганий вчинок); ПРИКРИВА́ТИСЯчим (приховувати свої справжні вчинки, наміри тощо). - Док.: прихова́ти, схова́ти, прихова́тися, захова́ти, потаїти, затаї́ти, потаї́тися, затаї́тися, утаї́ти[втаї́ти], притаї́ти, укри́ти[вкри́ти], прикри́ти, замаскува́ти, покри́тисядіал.скри́ти, підлакува́ти, підфарбува́ти, замо́вчати, змо́вчати, промо́вчати, примо́вчати, зате́рти, придуши́ти, покри́ти, прикри́тися. - Де моя мама? Де? - закричав він, здогадавшись, очевидно, що тітонька Ніна приховує від нього якусь страшну вість (А. Шиян); Ні, Давид не бреше. Так, як брешуть або ховають щось, не дивляться ясно (А. Головко); Триста різних сортів [винограду] було в нього в колекції і з-поміж них - "чорна брила", дуже рідкісний сорт, що його тільки вводили та все з ним ховались, оберігали... (О. Гончар); Заховуючи зрадливі сльози, що наверталися їй на очі, вона ступила до кухні (Г. Коцюба); Кажуть, люди жили табунами.. Говорили, що знали і вміли, Не таїли своїх думок (В. Симоненко); Очима поводить [Ковбанівна] - наче душу з тебе виймає: все б їй розказав, не потаїв би й гріха перед нею (П. Куліш); Вже ж тепер він, не таючись, сказав, що у нього щось є на думці (Г. Квітка-Основ’яненко); Не було в мене нічого такого, з чим би я затаїлася перед своєю Мартою (Панас Мирний); [Конон:] В наших товариських умовах сказано ясно:.. нічого не втаювати, щирість і одвертість - наш принцип! (М. Кропивницький); - Так,- бадьорим тоном промовив приятель, певно, намагаючись притаїти своє хвилювання (О. Досвітній); Кожний раз їй здавалось, немов панни укривають або зміняють розмову, як вона увійде (Леся Українка); Він все повертає на жарти, про що не спитай, і одбріхується, й прикриває правду, наче якоюсь мрякою з жартів (І. Нечуй-Левицький); У Михайла знову проривається сміх, він маскує сміх кашлем (Ю. Яновський); Вона крилася з тим добром від усіх і рада була, що ніхто її не чіпає (Панас Мирний); І пішов, Мене лишивши в почуттю гіркому, що скриває щось там він, Чого не важиться сказать нікому (І. Франко); Крий, ховай погане, а воно таки гляне! (прислів’я); Він завжди цінив Павлюка. Але тепер, аналізуючи свої підозри, він щораз більше схилявся до думки, що той замовчує якусь таємницю (М. Трублаїні); Він не хотів сваритися, але він не мав права змовчувати те, що підказувало йому сумління (Д. Бедзик); Михайлина промовчала про те, що Наталя втекла з дому, навіть не пообідавши, що її книжки самотньо лежать на покуті (Ю. Збанацький); А ще він, Клим,- звісно, простак та дурень: не то, щоб примовчати та схитрувати, як то вміють інші люди,- взяв та так зразу й ляпнув (С. Васильченко); [Жураківський:] Тут уже справу затерти не можна було, і вона пішла до слідчого (С. Васильченко); Просив, молив [Олексій], щоб вона виплакала своє горе, що після того їй легше буде, щоб не душила своєї журби (Г. Квітка-Основ’яненко); - Чого це ти його так захищаєш? - Бо я справедливість люблю.. - А хіба справедливість у тому, щоб покривати запроданця? (Є. Гуцало).

Словник відмінків

Інфінітив замовча́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   замовчі́мо, замовчі́м
2 особа замовчи́ замовчі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа замовчу́ замовчимо́, замовчи́м
2 особа замовчи́ш замовчите́
3 особа замовчи́ть замовча́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. замовча́в замовча́ли
жін.р. замовча́ла
сер.р. замовча́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
замовча́вши

Словник синонімів

ЗАМОВКА́ТИ (припиняти розмову, спів і т. ін.; переставати видавати які-небудь звуки), ЗМОВКА́ТИ, УМОВКА́ТИ[ВМОВКА́ТИ], МО́ВКНУТИ, ЗАТИХА́ТИ, УТИХА́ТИ[ВТИХА́ТИ], СТИХА́ТИ, ПРИТИХА́ТИ, ПРИМОВКА́ТИ, СТИ́ШУВАТИСЯ, НИ́ШКНУТИ, НІМІ́ТИпідсил.;СПИНЯ́ТИСЯ, ПРИПИНЯ́ТИСЯ, ПЕРЕРИВА́ТИСЯ (раптово, на деякий час). - Док.: замо́вкнути, замовча́тирозм.змо́вкнути, умо́вкнути[вмо́вкнути], зати́хнути, ути́хнути[вти́хнути], сти́хнути, прити́хнути, примо́вкнути, сти́шитися, прини́шкнути, зани́шкнутирозм.зни́шкнутирозм.занімі́ти, онімі́ти, спини́тися, припини́тися, перерва́тися. Чому він замовкає, коли поряд стоїть Надія, чому очі потьмарюються задумою і тугою..? (М. Чабанівський); Капітан змовкає, поглинутий своїми думками (О. Гончар); Дервіші сходились. Кидали слово-два, тихо, пошепки, й мовкли (М. Коцюбинський); Почнеться яка бесіда, а Марина вмішається, то всі нараз затихають (Н. Кобринська); Мундзьо щось балакав до Шарлоти, вона йому відповідала, а потім утихли обоє (Лесь Мартович); - Не балакай один із другим, але роби! - гримав Петрусь, удаючи наставника. Хлопці втихали й забиралися щиро до роботи (Лесь Мартович); До Мар’яна підходять невідомі люди, вони говорять, далі кричать, потім, зриваючи шапки з голів, стихають (М. Стельмах); Соловейки притихли на хвилину, теж умовкли (Леся Українка); Аудиторія враз притихла, люди нишкли - люди хотіли почути, що далі скаже промовець (Ю. Смолич); Мати дивиться на неї, Од злості німіє (Т. Шевченко); Соломія спинилась на цих словах пісні і не мала сили співати далі (І. Нечуй-Левицький); Крізь одчинені вікна долітала музика ресторану, перериваючись і глухнучи, коли там раптом зачиняли двері (Ю. Яновський). - Пор. 1. затну́тися.
МОВЧА́ТИ (нічого не говорити; зберігати щось у таємниці), НІМУВА́ТИзаст.,НІМО́ТСТВУВАТИзаст.;ЗАМО́ВЧУВАТИ (з певною метою обминати мовчанкою щось); ПОМО́ВЧУВАТИрозм.,ПОМО́ВКУВАТИрозм. (ухиляючись, утримуючись від розмов). - Док.: замовча́ти, помо́вчати. Слідчий мовчить, не натискає, не кричить, - він чогось жде. Чого ж він жде? (І. Багряний); - Змовились ми мовчати, нікому й не натякати про нашу роботу (М. Коцюбинський); Ксенія розпитувала Олега про Харків, він охоче розповідав. Іноді вони мовкли і довго німували (С. Голованівський); Думаю, що занадто замовчувати і недоговорювати те, що можна зовсім просто і щиро сказати, теж не слід (Леся Українка); Тропінін, як завжди, скромний, помовчував собі (О. Іваненко).