замести 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив замести́
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   заметі́мо, заметі́м
2 особа замети́ заметі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа замету́ заметемо́, замете́м
2 особа замете́ш заметете́
3 особа замете́ замету́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. замі́в замели́
жін.р. замела́
сер.р. замело́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
заме́тений
Безособова форма
заме́тено
Дієприслівник
замі́вши

Словник синонімів

ЗАМІТА́ТИ (мітлою, віником збирати з якоїсь поверхні сміття), МЕСТИ́, ПІДМІТА́ТИ, ВИМІТА́ТИ, ОБМІТА́ТИ (навколо чого-небудь). - Док.: замести́, підмести́, ви́мести, обмести́. Він знов приймавсь за роботу, носив воду і дрова, замітав двір (М. Коцюбинський); Місто ще спало. Тільки невтомні двірники вже мели тротуари і поливали їх водою (В. Гжицький); Папаяніс зачинив вікно, взяв у сінях віник і почав підмітати підлогу (М. Чабанівський); Раз уранці Мелашка вимела хату й половину сіней, обмела коло своєї призьби.. та й пішла в хату (І. Нечуй-Левицький).

Словник фразеологізмів

заміта́ти / замести́ сліди́ чиї, чого і без додатка. Знищувати, приховувати все, що може викривати які-небудь таємні або несхвальні дії, вчинки і т. ін. Практичний рахівник узяв собі добре правило: бути обережним і своєчасно замітати сліди (І. Кириленко); Мені прийшла мисль [думка], що Чагар побачив, як він далеко забрів у розмовах зі мною, і поспішив замести сліди (М. Хвильовий).