забучувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | забу́чувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | забу́чуймо | |
| 2 особа | забу́чуй | забу́чуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | забу́чуватиму | забу́чуватимемо, забу́чуватимем |
| 2 особа | забу́чуватимеш | забу́чуватимете |
| 3 особа | забу́чуватиме | забу́чуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | забу́чую | забу́чуємо, забу́чуєм |
| 2 особа | забу́чуєш | забу́чуєте |
| 3 особа | забу́чує | забу́чують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| забу́чуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | забу́чував | забу́чували |
| жін. р. | забу́чувала | |
| сер. р. | забу́чувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| забу́чувавши | ||