-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив заблука́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   заблука́ймо
2 особа заблука́й заблука́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа заблука́ю заблука́ємо, заблука́єм
2 особа заблука́єш заблука́єте
3 особа заблука́є заблука́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. заблука́в заблука́ли
жін.р. заблука́ла
сер.р. заблука́ло
Активний дієприкметник
заблука́лий
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
заблука́вши

Словник синонімів

ЗАБИРА́ТИСЯ (заходити, заїжджати куди-небудь далеко), ЗАПУСКА́ТИСЯдіал. - Док.: забра́тися, запусти́тися, опини́тися. Три дні блукали хлопці по безвихідних дебрях, по найпущих лісах. Забиралися іноді в таке, що не сподівалися й вилізти (Г. Хоткевич); Близько лісу треба йти гриби збирати, в ліс далеко запускатися лячно (С. Ковалів). - Пор. 1. заблука́ти, 2. захо́дити.
ЗАБЛУДИ́ТИ (загубити правильний напрямок руху, втратити просторову орієнтацію), ЗАБЛУДИ́ТИСЯ, ЗАБЛУКА́ТИ, ЗБЛУКА́ТИрозм., ЗБЛУДИ́ТИрідко, ЗБЛУДИ́ТИСЯрідко, ЗАБЛУКА́ТИСЯрідко, ЗБЛУКА́ТИСЯрідко, ЗАПЛУ́ТАТИСЯрідко; ЗБИ́ТИСЯ, СХИ́БИТИ (зійти з правильного шляху). Сахно побачила, що вона заблудила, забрівши далеко від дому (Ю. Смолич); - Дорогу я роздивився добре, не заблуджуся (Григорій Тютюнник); Дівчина ні разу не подумала, що може заблукати в лісі, натрапити на хижих звірів (І. Ле); Довбущуки не боялися зблудити в крутих яругах і темних лісах (І. Франко); То що за диво? Чи з дороги Зблудивсь троянець-неборак? (С. Воскрекасенко); Їздовому.. Вася наказує бути обачним, не заблукатись в тумані (О. Гончар); Дивні думки бушували в моїй голові, і через них я зблукався з дороги (Мирослав Ірчан); І Алі, і Фатіма... не знали стежок і легко могли заплутатися в їх лабіринті (М. Коцюбинський).
ЗАБЛУКА́ТИ (випадково зайти, потрапити куди-небудь), ЗАБЛУДИ́ТИ, ЗАБРЕСТИ́, ПРИБЛУКА́ТИ, ПРИБЛУКА́ТИСЯ, ЗАБЛУКА́ТИСЯрідко, ЗАБЕ́ЙКАТИСЯдіал.Марійка заблукала на шкільний майдан. Там .. грались проти сонця школярі (Д. Косарик); Минулося багато вже годів, Як я поміж людьми блукаю, І от я знов додому заблудив... (С. Васильченко); І коли б забрів У незнаний край, - На новий мотив скрипку наладнай (М. Рильський); Приблукавсь панич до нашого двору оце вже світом (І. Нечуй-Левицький); І заблукався я у пущу темну, Котрій, здавалось, і кінця нема (І. Франко); Кузьмін не тутешній,.. так і дивись, що заблукає на чужій землі, забейкається у непрохідні нетрі (Ю. Збанацький). - Пор. 2. забира́тися.