-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив дренча́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   дренчі́мо, дренчі́м
2 особа дренчи́ дренчі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа дренча́тиму дренча́тимемо, дренча́тимем
2 особа дренча́тимеш дренча́тимете
3 особа дренча́тиме дренча́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа дренчу́ дренчимо́, дренчи́м
2 особа дренчи́ш дренчите́
3 особа дренчи́ть дренча́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
дренчачи́
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. дренча́в дренча́ли
жін. р. дренча́ла
сер. р. дренча́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
дренча́вши

Словник синонімів

ДЕРЕНЧА́ТИ (видавати або утворювати уривчасті, найчастіше дзвінкі звуки перев. при трясінні, тремтінні тощо), ДЕРЧА́ТИ[ДИРЧА́ТИ], ДЕРКОТА́ТИ[ДЕРКОТІ́ТИ]підсил.,ДЕРЕНЬКОТА́ТИ[ДЕРЕНЬКОТІ́ТИ]підсил.,ДРЕНЧА́ТИрозм.,ДЖЕРГОТА́ТИ[ДЖЕРГОТІ́ТИ]розм.,ДЖЕРКОТА́ТИ[ДЖЕРКОТІ́ТИ]розм.,ДИ́РКАТИдіал.В ранковій тиші з боку колодязя деренчало залізне колесо дворамного насоса (М. Томчаній); Ці дурноверхі птиці [сороки] скрипіли, дирчали й стрекотіли з такою силою, що їх було чути аж з третьої дачі (В. Винниченко); Вибравшись на твердіше, він [мотоцикл] знову переможно деркоче, мчить вперед так, наче хоче злетіти в повітря (О. Гончар); Колеса деркотіли, аж ніби кричали (І. Нечуй-Левицький); Як розбитий горнець, то завше деренькоче (Словник Б. Грінченка); Панотець.. хріп, аж вікна дренчали (А. Свидницький); Тихенько, по-джмелиному, джерґотів дріт (В. Козаченко); Цокають сокири, джеркотять пилки (А. Шиян); По широкому степу на чвертках, на осьминах шархали коси, диркали серпи (А. Головко). - Пор. бряжча́ти, 1. дзвені́ти.