-1-
прикметник
(стародавній) [рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний дре́вній дре́вня дре́внє дре́вні
родовий дре́внього дре́вньої дре́внього дре́вніх
давальний дре́вньому дре́вній дре́вньому дре́внім
знахідний дре́вній, дре́внього дре́вню дре́внє дре́вні, дре́вніх
орудний дре́внім дре́вньою дре́внім дре́вніми
місцевий на/у дре́вньому, дре́внім на/у дре́вній на/у дре́вньому, дре́внім на/у дре́вніх

Словник синонімів

АНТИ́ЧНИЙ (який стосується давньогрецької або давньоримської культури, мистецтва, суспільного ладу і т. ін.), КЛАСИ́ЧНИЙ, ДРЕ́ВНІЙрідше.У Північному Причорномор’ї розвивалася антична культура, що збагатила культуру місцевих племен, які донесли її кращі традиції аж до часів Київської Русі (з журналу); Слухав Іван лекції з класичної філології у професора Венцлавського (П. Колесник); Останнім часом трохи мов поправивсь [Микось] по древніх мовах (Леся Українка).
ДА́ВНІЙ (який існує багато часу, давно виник, з’явився, довго триває тощо), СТАРИ́Й, ДА́ВНІ́ШНІЙрозм., ДАВНЕ́ЗНИЙпідсил. розм., СТАРЕ́ЗНИЙпідсил. розм., ВІДДА́ВНІЙзаст., ДРЕ́ВНІЙзаст.; ДОІСТОРИ́ЧНИЙ (який зберігся, залишився від колишніх часів або існував дуже давно). Ти несеш, столице давня, Мак червоний у руці (М. Рильський); Олтар зостався од старої церкви. Він давнішній і закруглений (І. Нечуй-Левицький); Кобзо-орлице! ..Чарами слова розмай, мов ту хмару, недолю. Слово нам верне і силу давнезну і волю (П. Куліш); Старезні липи, мов жива сторожа, стоять при вході (І. Франко); Факти, які засвідчували Данилів віддавній нахил до революційної активності, відразу знайшлися (Ю. Смолич); Сонце ніби зупинилося на мить над горами й осяяло древні мури Генуезької башти (В. Кучер); Доісторичний ліс-праліс, мовляв, і той людину годував (О. Гончар). - Пор. 1. споконві́чний, старови́нний.
СТАРИ́Й[СТАРпоет., фольк.] (який прожив багато років), ПОХИ́ЛИЙ, ПЕРЕСТАРІ́ЛИЙ, ПЕРЕСТА́РКУВАТИЙрозм. (дуже старий або старіший, ніж треба для чого-небудь); СТАРЕ́ЗНИЙ, ДРЕ́ВНІЙрозм., ПРЕСТАРИ́Йрозм., ДІДИ́ЗНИЙзаст., ПРЕСТАРІ́ЛИЙ рідше (який дожив до глибокої старості); ВЕ́ТХИЙ, ДРЯ́ХЛИЙ (дуже старий і немічний). У човні сиділо троє: старий сивий рибалка і двоє юнаків (Ю. Смолич); Я жив на хуторі.. Я стар був, немощен (Т. Шевченко); Я попросив у якоїсь похилої вже тітусі гілку бузку (Ю. Мокрієв); Родичі також не були ще надто перестарілі, могли обходитися без нього в хазяйстві (О. Кобилянська); Двірник, - він і тепер працює в їхньому будинку, - перестаркуватий і хворобливий (Л. Первомайський); Любила [Маруся] в ті дні говорити зі статечними ґаздинями, древніми дідами (Г. Хоткевич); Розступилася земля, і з глибокої ями, як з води, вирнув дідизний старець (О. Стороженко); Господар, ветхий дідок, шмигнув у хатину, швидко закривши за собою двері (Григорій Тютюнник).
СТАРИ́Й (про речі, предмети - який давно зроблений і втратив свої попередні якості), ДА́ВНІЙ, ВЕ́ТХИЙ, ДАВНІ́ШНІЙ розм., ДРЕ́ВНІЙ підсил. розм.Старі трухляві копили зламались (М. Коцюбинський); Стара хата вже осіла, увійшла в землю (І. Нечуй-Левицький); Оглядав [Олекса] ветхе зерносховище і дивувався нехазяйновитості (Ю. Мушкетик); Схопивсь чоловічина з воза, - якийсь одноосібник, може, та й то захудалий - віз древній, на ньому рубель і сидить жінка (А. Головко).