-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив дратува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   драту́ймо
2 особа драту́й драту́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа дратува́тиму дратува́тимемо, дратува́тимем
2 особа дратува́тимеш дратува́тимете
3 особа дратува́тиме дратува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа драту́ю драту́ємо, драту́єм
2 особа драту́єш драту́єте
3 особа драту́є драту́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
драту́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. дратува́в дратува́ли
жін. р. дратува́ла
сер. р. дратува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
драто́ваний
Безособова форма
драто́вано
Дієприслівник
дратува́вши

Словник синонімів

ДРАТУВА́ТИкого (навмисне злити, виводити з терпіння, спричиняти гнів), РОЗДРАТО́ВУВАТИ, РОЗДРА́ЖНЮВАТИ, ДРАЖНИ́ТИрозм.,ДРАТУВА́ТИСЯз ким і без додатка, розм.,ДРАЖНИ́ТИСЯз ким і без додатка,розм.,ДРАЗНИ́ТИрозм.,РОЗДРА́ЗНЮВАТИрозм.,ДРАЗНИ́ТИСЯз ким і без додатка,розм.,ДРОЧИ́ТИрозм.,ДРОЧИ́ТИСЯз ким і без додатка,розм.,РОЗДРО́ЧУВАТИрозм.,ГРА́ТИ НА НЕ́РВАХу кого, кому, розм.,ШКИЛЮВА́ТИдіал.;ГВАЛТУВА́ТИ (собак). - Док.: подратува́ти, роздратува́ти, роздражни́ти, подражни́ти, роздразни́ти, подразни́ти, роздрочи́ти. - Який там чорт собак дратує? (Панас Мирний); Сердитого спиняти - гірш роздратувати (прислів’я); - Каргат сам винуватий: роздражнив собак (Ю. Шовкопляс); Бився [Сергій] з дітворою, дражнив собак, - одним словом, робив усі ті збитки, які присущі всім дітям його віку (Григорій Тютюнник); Настирливо кричав десь зовсім недалеко деркач, наче дратувався зі мною (Л. Смілянський); З-за огорожі пухкий панич.. висолопив язика й дражнився... (А. Головко); Сердита, писана сойка на самітній смереці дразнить: "Сам собі винен! Еге! еге..." (І. Франко); Муха та й та гнівається, як роздразнити її (З. Мороз); Більше як півночі минуло, а під кущами все ще чуються тихі речі, переривані поцілунком та сміхом, що то дразниться, то лащиться (Г. Хоткевич); Баба Явдоха з Парасчиної тварі добре бачила, що кортить дівці, і навмисне дрочила її (О. Кониський); Вона буцім подавала йому палицю, але зараз же хапала її назад та й ховалася за круглий стіл. Дрочилася(Лесь Мартович); - Все село обходив, усіх куркульських собак роздрочив (М. Стельмах); Замфір шкилював примаря, називаючи його хабарником за те, що пустив у село комісію (М. Коцюбинський); Кишлаки якнайдалі оббігала [Чинар-бібі], щоб і собак не ґвалтувати (І. Ле). - Пор. насміха́тися.
ДРАТУВА́ТИ (збуджувати, посилювати в кого-небудь якесь відчуття, почуття), НЕРВУВА́ТИ, РОЗДРАТО́ВУВАТИрозм.,ДРАЖНИ́ТИрозм.,РОЗДРА́ЖНЮВАТИрозм.,ДРАЗНИ́ТИрозм.,РОЗДРА́ЗНЮВАТИрозм.,РОЗ’Я́ТРЮВАТИрозм.,ША́РПАТИзі сл. душу, серце, нерви і т. ін., розм.,ШПИГА́ТИрозм.,ШКРЯ́БАТИрозм.,ДЕНЕРВУВА́ТИзах., ІРИТУВА́ТИзах. - Док.: роздратува́ти, знервува́ти, рознервува́ти, роздражни́ти, роздразни́ти, роз’ятри́ти, шарпну́ти, шпигну́ти, шпигону́ти, шкрябну́ти, зденервува́ти, зіритува́ти. Тиховичеві не до жартів. Якесь роздратовання обхоплює його, - його все гніває, все дратує (М. Коцюбинський); - І приніс же дідько оту красуню в мій палац! Я вже був забувся про неї, а вона знов роздратувала мене своїми очима (І. Нечуй-Левицький); Його сухувата стриманість дражнила й розпалювала її більше, ніж коли б він пішов назустріч її заграванням (З. Тулуб); Обід, на який вона пішла до спільної їдальні наперекір своїй ранішній постанові, знов роздражнив і рознервував її в високій мірі (І. Франко); Раптом почала находити на них якась неміч, але це ще більше дразнило їх (Н. Кобринська); В хаті не застала [Зоя] нікого. Се її трохи роздразнило (О. Кобилянська); Те, що вона сказала йому правду, ще більше роз’ятрювало його горе (Н. Рибак); Тяжкі муки викликали ще тяжчі думки і, поєднавшись, шарпали і серце і душу Одарчину (Панас Мирний); Весь час він відчував неспокій, і той неспокій шпигав його, гнав додому (Є. Гуцало); Гервасія Салогана і досі звуть не управителем, а теж економом, і це неабияк шкрябає гоноровитого попихача (М. Стельмах); Студінь і брак хати так мене денервували, що я не міг писати (В. Стефаник); Декотрі теми п. Квітку, як чоловіка нервового, могли б занадто зіритувати (Леся Українка). - Пор. збу́джувати, се́рдити.
ЗБУ́ДЖУВАТИ (викликати стан нервового піднесення, напруження), ХВИЛЮВА́ТИ, ПОДРА́ЗНЮВАТИ, ГАРЯЧИ́ТИпідсил.,РОЗПА́ЛЮВАТИпідсил.,РОЗГАРЯЧА́ТИпідсил.,РОЗГАРЯ́ЧУВАТИпідсил.,РОЗІГРІВА́ТИпідсил.,РОЗБУ́РХУВАТИпідсил.,ЗАРЯДЖА́ТИпідсил.,ЕЛЕКТРИЗУВА́ТИпідсил.,НАЕЛЕКТРИЗО́ВУВАТИпідсил.,П’ЯНИ́ТИпідсил.,ОП’ЯНЯ́ТИпідсил.,ОП’Я́НЮВАТИпідсил. рідше,СП’ЯНЯ́ТИпідсил.,ХМЕЛИ́ТИпідсил.,ПІДІГРІВА́ТИрозм.,РОЗЖЕ́ВРЮВАТИрозм.,РОЗЖА́РЮВАТИпідсил.розм.,ОБУДЖА́ТИ[ОБУЖА́ТИ]заст. - Док.: збуди́ти, схвилюва́ти, розхвилюва́ти, подразни́ти, розгарячи́ти, розпали́ти, розігрі́ти, заряди́ти, наелектризува́ти, оп’яни́ти, сп’яни́ти, захмели́ти, підігрі́ти, розже́врити, розжа́рити, обу́дити. По селу шугали найнеймовірніші чутки, збуджували і так схвильованих артільників і гнали їх до громадських стаєнь (Г. Епік); Ця подорож віщувала йому багато незвичайного, такого, що заразом і лякало і радісно хвилювало (Я. Качура); Тривожні вісті з позицій гарячили козацьку войовничу кров (А. Хорунжий); Його сухувата стриманість дражнила й розпалювала її більше, ніж коли б він пішов назустріч її заграванням (З. Тулуб); Разів з двадцять викрикує [гуцул] це "не дай си" з найдивнішими інтонаціями і електризує своєю екстазою і без того вже наелектризовану товпу (Г. Хоткевич); Проста й коротенька промова Криги наелектризувала моряків (М. Трублаїні); Слава нареченого п’янила її, запалювала кров, молоду, гарячу (З. Тулуб); - Ну й Льоня!.. Ну й молодчага!.. - чулися схвальні, підбадьорюючі вигуки. Вони підігрівали хлопця, додавали йому вправності (М. Ткач); - Я бачив, що якоїсь іскри треба, щоб душі їх розжеврить, запалить (І. Франко). - Пор. 2. дратува́ти, 1. хвилюва́ти.
ПОДРА́ЗНЮВАТИ (викликати біль, неприємні відчуття), ДРАТУВА́ТИ, ДЕ́РТИ[ДРА́ТИ], ДРЯ́ПАТИрозм. (горло); ВИЇДА́ТИ (очі). - Док.: подразни́ти, подратува́ти. Систематично подразнюючи слизову оболонку рота, куріння створює сприятливі умови для захворювання людини на рак губи (з журналу); Нога у мене дуже боліла, я ледве ходив і дратувати її гімнастикою не хотів (М. Коцюбинський); Кашлянув [Дорош] тим характерним кашлем, коли людина наковтається пилюки і в неї дере в горлі (Григорій Тютюнник); Як ковтав, у пересохлому горлі боляче дряпало (І. Чендей); Надя роздмухувала вчорашні жаринки. Дим виїдав очі (Р. Іваничук).
СЕ́РДИТИ (викликати почуття гніву), ГНІВИ́ТИ, ГНІ́ВАТИ, ПРОГНІВЛЯ́ТИ, ЗЛИ́ТИ, ЗЛОСТИ́ТИ, ОЗЛО́БЛЮВАТИ, ОЗЛОБЛЯ́ТИ. - Док.: розсе́рдити, осе́рдитирідшерозгніви́ти, розгні́вати, прогніви́ти, прогні́вати, погніви́ти, угнівити[вгніви́ти]рідшерозізли́ти, обізли́ти, озли́ти, озлоби́ти. А ввечері мій Ярема(От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану (Т. Шевченко); З ким жити, того не гнівити (прислів’я); Ще злить мене сей культ празникування, все одно як культ вінчання (Леся Українка); Незрозуміла Гальванескова балаканина дратувала й злостила її (Ю. Смолич); [Одарка:] Йому, бач, співи на думці, а до мене й не забалака!.. Чим я тебе прогнівила?.. (М. Кропивницький). - Пор. 2. дратува́ти, люти́ти.

Словник фразеологізмів

дражни́ти (дратува́ти) соба́к. 1. заст. Старцювати, жебракувати. Се [ті], що з порожніми сумками Жили голодні під тинами, Собак дражнили по дворах (І. Котляревський); [Відьма:] Я собак дражнила попід вікнами з старцями (Т. Шевченко); Не знають [брати] сердешні, що їм і чинить: ні за що купить і шматка хліба, а попід вікнами собак дратувать — сором (О. Стороженко).

2. ірон. Ходити по чужих дворах з якими-небудь справами, проханнями. — Свириде Яковлевичу, пособите мені [вчителеві] зібрати учнів до школи? Дражню собак по селі, записую школярів, а батьки їх утаюють від мене (М. Стельмах).