-2-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | допо́взати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | допо́взаймо |
2 особа | допо́взай | допо́взайте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | допо́взаю | допо́взаємо, допо́взаєм |
2 особа | допо́взаєш | допо́взаєте |
3 особа | допо́взає | допо́взають |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол.р. | допо́взав | допо́взали |
жін.р. | допо́взала |
сер.р. | допо́взало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
допо́взавши |
Словник відмінків
Інфінітив | доповза́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | доповза́ймо |
2 особа | доповза́й | доповза́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | доповза́тиму | доповза́тимемо, доповза́тимем |
2 особа | доповза́тимеш | доповза́тимете |
3 особа | доповза́тиме | доповза́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | доповза́ю | доповза́ємо, доповза́єм |
2 особа | доповза́єш | доповза́єте |
3 особа | доповза́є | доповза́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
доповза́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | доповза́в | доповза́ли |
жін. р. | доповза́ла |
сер. р. | доповза́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
доповза́вши |
Словник синонімів
ДОБРА́ТИСЯ [ДІБРА́ТИСЯ рідше] (прибути кудись, часто переборюючи труднощі), ДІСТА́ТИСЯ, ДОБУ́ТИСЯ, ПРИБИ́ТИСЯ, ДОБИ́ТИСЯ розм., ДОСТА́ТИСЯ розм., ДОПРА́ВИТИСЯ розм., ДОПА́СТИ діал.; ПРОНИ́КНУТИ, ДОСЯГТИ́ [ДОСЯГНУ́ТИ] чого, ОСЯГТИ́ [ОСЯГНУ́ТИ] що, чого (у важкодоступне або віддалене місце); ДОТЯГТИ́СЯ [ДОТЯГНУ́ТИСЯ], ДОТЯГТИ́ [ДОТЯГНУ́ТИ] розм., ДОЛІ́ЗТИ розм., ДОПОВЗТИ́ розм., ДОВОЛОКТИ́СЯ розм., ДОВОЛОЧИ́ТИСЯ розм. рідше, ДОП’Я́СТИСЯ [ДОПНУ́ТИСЯ] розм., ДОВАЛИ́ТИСЯ розм., ДОВОЛОКТИ́ НО́ГИ розм., ДОПХА́ТИСЯ розм., ДОЧА́ПАТИ розм., ДОЧВАЛА́ТИ розм., ДОЧО́ВГАТИ розм. (поволі, насилу); ДОМА́ЦАТИСЯ розм. (наосліп). - Недок.: добира́тися, дістава́тися, добува́тися, прибива́тися, добива́тися, достава́тися, доправля́тися, проника́ти, досяга́ти, осяга́ти, дотяга́тися [дотя́гуватися], дотяга́ти [дотя́гувати], дола́зити, доповза́ти, доволіка́тися, дова́люватися, доволіка́ти но́ги, дома́цуватися. Бредучи по пояс у снігу попід парканом помацки, в темряві, добрались до першого провулка (А. Головко); Я пройшов через колгоспний сад, перебрів коноплянище і дістався лугу (В. Дрозд); Наморений спекою, натомлений безугавним гудінням дротів, врешті добувся я до ріки (Ю. Мушкетик); Він прибився нарешті до цього дивного суходолу, як Робінзон, рокований на незвичайні пригоди (В. Підмогильний); [Дід:] Насилу добились: б’є, мете, крутить, щоб ти знав (М. Куліш); Не знав [Чіпка], коли й у село прийшов, як і додому достався... (Панас Мирний); - Ми з Лавриком і самі якось доправимося до батька (І. Вирган); Допали криниці, та боржій, сповнивши відра, додому побрались (Марко Вовчок); Спробуємо проникнути в ще глухіші тайгові сопки. Піднімемось у верхів’я Сіхоте-Аліня (О. Довженко); Нарешті ми досягли берегів Пао. Прекрасна бухта, похилий берег (Ю. Яновський); Максим з козаками досягнув берега і зайняв спуск до переправи (Н. Рибак); Орел, осягши скельної вершини, Дивиться зневажно на малі тварини (Я. Щоголів); У Львові мені було дуже погано, але я старався підбадьоритися.. і якось дотягтися до Києва, перемагаючи себе (М. Коцюбинський); Дотягнувшись до води, він упав над нею, став пожадливо, по-собачому хлебтати (О. Гончар); На превелику силу ми дотягли додому (збірник "Народні оповідання"); Поки долізли додому, то й себе не чули, аж у серце кололо (А. Тесленко); Через превелику силу, мов рачки, доповзла [Ївга] до города (Г. Квітка-Основ’яненко); Поки ми з Городка доволоклися на ніч до Тулиголов, то здавалося, що у нас ноги і всі кістки були попереломлювані (І. Франко); Білозерський лісами та яругами пішки доп’явся до Сокиринець (Ф. Бурлака); - А вже коли козаки допнуться корабля, ніколи йому не втекти (П. Панч); Мені дай зараз за роботу, То я приймуся мусовать, Як нам до пекла довалитись І там на мертвих подивитись (І. Котляревський); А із Криму чоловік Ледве ноги доволік (Т. Шевченко); Вже півні співали вдруге, Як до брами він допхався, Ввесь аж мокрий від натуги (В. Самійленко); - Саме в заметіль вирвався; по коліна у воді, додому насилу дочапав (М. Стельмах); Мокрий як хлющ, я ледве дочвалав крізь водяну запону до хати (Б. Антоненко-Давидович); Дочовгавши аж на світанку до села, пішла [Горленко] зразу ж до Якова Петровича (Є. Кротевич); Хапаючись за палицю, домацалася я якнайшвидшим кроком на двір (О. Кобилянська).