-1-
іменник чоловічого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний до́кі́р до́ко́ри
родовий до́ко́ру до́ко́рів
давальний до́ко́ру, до́ко́рові до́ко́рам
знахідний до́кі́р до́ко́ри
орудний до́ко́ром до́ко́рами
місцевий на/у до́ко́рі на/у до́ко́рах
кличний до́ко́ре* до́ко́ри*

Словник синонімів

ДО́КІ́Р (висловлене комусь або передане в інший спосіб звинувачення, невдоволення тощо), ЗА́КИД, ДОРІКА́ННЯ, ПОПРІКА́ННЯперев. мн., розм., ПРИПА́РКАірон., НАГА́НАзах., ДОТИ́НОКзах., ДОКО́РАдіал.; КАРТА́ННЯ (гостре або з лайкою); ПЕРЕКО́РИрозм. (взаємні докори). Мати довго мовчала, бо любила сина, але неправдиві докори його.. вразили її (І. Нечуй-Левицький); Вільно й захопливо відповідала вже [доповідачка] на дошкульний закид опонента (І. Ле); Рятуйте, бо не маю змоги до кінця прослухати ні попрікання, ні дорікання (О. Ковінька); [Загребельний:] Даремно, сестро, з докорів починаєш.. Сьогодні.. обійдемось без припарки (М. Стельмах); Куратор доручив окружному інспекторові зробити вчителеві гостру нагану (А. Кримський); В товаристві ніколи не переминув.. [Леон] показати Германові свою духовну вищість. Герман знов мало робив собі з дотинків Леона (І. Франко); - Казав я тобі, - не бери піджака, не бери піджака, - з докорою сказав Семен (О. Довженко); Не тільки нагороди за все те я не жду, а ледве-ледве від власного картання захищаюсь (Леся Українка); - Підуть докори та перекори: ланець, голодрабець!.. (Панас Мирний). - Пор. 1. о́суд.
О́СУД (вияв негативного, несхвального ставлення до кого-, чого-небудь), ОСУ́ДЖЕННЯ, ЗАСУ́ДЖЕННЯ, НЕСХВА́ЛЕННЯ, ОГУ́ДА, ГА́НА, ПРОКЛЯ́ТТЯпідсил., ОСТРАКІ́ЗМпідсил. книжн.,РОЗЦІ́НКАзаст.То був гнів справедливості, правоти, презирства до дезертира й осуд тих, що мимоволі звільняли його від кари (Ю. Мушкетик); Оксен батькове женихання розцінював хоч і не зовсім доброзичливо, проте і без особливого осудження. Він розумів, що одному старому буде жити важко (Григорій Тютюнник); Брат прислухався до всього уважно, але не виявляв ні схвалення, ні огуди (В. Козаченко); Ох, мужу мій перший, та добрий, Ти ж у мене перший був: Ти ж мене не збив, не злаяв, до гани не дав (П. Чубинський); Батьки ще наші не забули, З прокляттям згадують не раз Полків денікінських розгули На Україні в давній час (М. Нагнибіда); Він не боявся остракізму з боку салонних дам (О. Гончар). - Пор. до́кі́р.