-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив докуча́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   докуча́ймо
2 особа докуча́й докуча́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа докуча́тиму докуча́тимемо, докуча́тимем
2 особа докуча́тимеш докуча́тимете
3 особа докуча́тиме докуча́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа докуча́ю докуча́ємо, докуча́єм
2 особа докуча́єш докуча́єте
3 особа докуча́є докуча́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
докуча́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. докуча́в докуча́ли
жін. р. докуча́ла
сер. р. докуча́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
докуча́вши

Словник синонімів

МУ́ЧИТИкого (завдавати мук, фізичних або моральних страждань; бути причиною, джерелом страждань), БОЛІ́ТИкому, кого;КАТУВА́ТИ, ЗАКАТО́ВУВАТИ, МОРДУВА́ТИ, ЗАМОРДО́ВУВАТИ, НІ́ВЕЧИТИ, РОЗПИНА́ТИ (завдавати комусь тяжких фізичних або моральних страждань); КАРА́ТИ (завдавати мук, тортур); ТЕРЗА́ТИ, РОЗТЕ́РЗУВАТИ, РОЗША́РПУВАТИ, РОЗДИРА́ТИ, КРА́ЯТИ, РОЗКРА́ЮВАТИ, РІ́ЗАТИ, СУШИ́ТИ, КРУШИ́ТИ, ГАЙНУВА́ТИдіал. (завдавати сильних моральних страждань); ДОКУЧА́ТИ, ГРИ́ЗТИрозм.,ЗГРИЗА́ТИрозм.,Ї́СТИрозм.,ЖЕ́РТИрозм.,ПОЇДА́ТИрозм.,ПРОЇДА́ТИрозм.,МАРУ́ДИТИрозм. (завдавати смутку, не давати спокою - про думки, почуття тощо); ПЕКТИ́, ПАЛИ́ТИ, СПА́ЛЮВАТИ (дуже хвилювати - про певні відчуття, переживання); МОРИ́ТИ, ЗМО́РЮВАТИ (доводити до виснаження, знемоги); МУ́ЛЯТИ[МУ́ЛИТИ]розм. (не давати спокою); ТИРА́НИТИ, ТИРАНІЗУВА́ТИ (зумисне завдавати моральних мук комусь). - Док.: заму́чити, зму́чити, закатува́ти, замордува́ти, поні́вечити, розіпну́ти, покара́ти, розтерза́ти, розша́рпати, розде́рти[розідра́ти], розкра́яти, ізсуши́ти, доку́чити, згри́зти, з’ї́сти, спекти́, спали́ти, змори́ти. Хлопчика мучили, та він не сказав ні слова (О. Донченко); Болить і йому кривда, що її чинить над посполитими шляхта (П. Панч); Катувала [мати], мордувала, Та не помагало: Як маківка на городі, Ганна розцвітала (Т. Шевченко); - Синочку мій, голубчику мій! Дивися, що з мене зробив твій батько. Бив мене, нівечив мене, за коси волочив, за горло давив (Панас Мирний); [Єпископ:] І се за те нас мучать, розпинають, що ми не хочем ідолам служити (Леся Українка); Дід знав, де в князя боляче, і карав князя словами гірше, ніж князь дошкуляв козакам муками (І. Нечуй-Левицький); - Ми з Герном написали листа в Орськ майору Мєшкову, просили допомогти Шевченкові, а той товстошкірий бовдур, той бурбон нічого не второпав і почав його терзати муштрою. Зовсім замучив бідолаху (З. Тулуб); - Нехай мене засміють, розіпнуть, розтерзають - я ніколи не перестану тебе любити (Г. Квітка-Основ’яненко); - Скрізь, де я не піду, де не поїду, скрізь бачу вбогих людей, бідаків роботящих. От що мою душу розриває! От що моє серце розшарпує! (Марко Вовчок); Скільки турбот роздирає людину, що пристрастям лютим Вся віддалася?! (М. Зеров); Суперечні думки різали Денисову душу (Д. Бедзик); - Не суши мене..; скажи мені щиру правду, чи слати до тебе старостів, чи ні? (І. Нечуй-Левицький); Не діло мене крушило, атуга насердна... (Ганна Барвінок); І не було того дня, щоб не лаяли, не гайнувалиСолохи (Панас Мирний); Живеться мені тут дуже добре, тільки трохи сумління докучає, бо нічого не роблю (М. Коцюбинський); Гризе мене одна думка: треба оддавати Ганнусю, як тільки люде знайдуться (Ганна Барвінок); Всім душу згризала аматорська слава, Про п’єси розмови велись без кінця (Л. Первомайський); Журба Юрка їла годинами (П. Козланюк); Але яка гризота поїдає її? Може, когось любить, а він не квапиться до неї? (М. Стельмах); Якась.. туга проїдала йому душу в сю хвилину (Г. Хоткевич); Видно, що його то ганяло: або ж горілка марудила, або розмова про давнє не давала спокою (Панас Мирний); Страшні думки вставали в Зіньковій голові.., вони пекли його, палили, що аж розум йому туманів (Б. Грінченко); - Заперли мене не в хату, а в саж.. Згагою морять (Панас Мирний); Сни страшні всю ніч його томили (І. Франко); От ніби й не трапилося нічого особливого, а щось муляє і муляє, і не можна зрозуміти, що ж це таке (В. Собко); Заговорили [опришки] про Дідушка, як він дійшов багатства, як швидко навчився панувати, як тиранив жінку і знущався з наймитів (В. Гжицький).
НАБРИДА́ТИчим і без додатка (повторюванням, одноманітністю дій або слів, постійною присутністю, надмірною увагою і т. ін. неприємно вражати), ДОКУЧА́ТИ, НАДОКУЧА́ТИ, НАДОЇДА́ТИрозм.,НАПРИКРЯ́ТИСЯдіал.;ПРИСТАВА́ТИрозм.,В’Я́ЗНУТИрозм.,ЛІ́ЗТИрозм. (перев. з чим - набридати кому-небудь своїми запитаннями, пропозиціями, вимогами і т. ін.). Досвідчений мурза невідступно був при хворому, набридав йому, але життя врятував (І. Ле); Він довгі літа докучав панові різними процесами (І. Франко); І хоч не хотілось би тобі надокучати, одначе мушу застерегти: ледарі в нас не в пошані (О. Гончар); Постараюся не наприкрятись довгими листами, хоча й я не зарікаюсь (Леся Українка); Я розумів, що в’язнути до людини з запитаннями більш ніж нетактовно (Ю. Збанацький).
НАБРИ́ДНУТИкому і без додатка (стати нецікавим, нудним унаслідок одноманітності, частої повторюваності), ОБРИ́ДНУТИ, ДОКУ́ЧИТИ, НАДОКУ́ЧИТИ, НАДОЇ́СТИрозм.,НАСТИ́РИТИСЯрозм.,ПРЕДОКУ́ЧИТИпідсил. розм.,ЗНАВІСНІ́ТИпідсил. розм.,ОНАВІСНІ́ТИпідсил. розм., рідше,ОСОРУ́ЖИТИСЯпідсил. розм.,ОСТОГИ́ДНУТИпідсил. розм.,ОСТОГИ́ДІТИпідсил. розм.,НАСТОГИ́ДНУТИпідсил. розм.,ОСТОБІ́СІТИпідсил. фам.,ОСТОЧОРТІ́ТИпідсил. фам.,НАСТОБІ́СІТИпідсил. фам.,НАСТОЧОРТІ́ТИпідсил. фам., ОБІСІ́ТИпідсил. фам., рідше,ОЧОРТІ́ТИпідсил. фам., рідше,ОПРИ́КРИТИСЯрідше,ОПРИ́КРІТИрідше,СПРИ́КРИТИСЯрідше,НАПРИ́КРИТИСЯдіал.,НАЗОЛИ́ТИдіал.,ОПОГАНІ́ТИдіал.,ЗБРИ́ДНУТИдіал.,НАДОЗО́ЛИТИдіал.,ОСТИ́ТИдіал.; ПРИЇ́СТИСЯрозм.,ПРОЇ́СТИСЯрозм. рідше (утратити інтерес для кого-небудь); ЗНУ́ДИ́ТИрозм.,ЗАНУ́ДИ́ТИрозм. (кого, що - ви́кликати нудьгу в кого-небудь). - Недок.: набрида́ти, обрида́ти, докуча́ти, надокуча́ти, надоїда́ти, насти́рюватися, наприкря́тися, надозо́лювати, остива́ти, приїда́тися, проїда́тися, ну́ди́ти. - Набридло лежати - страх як!.. - знову промовляє хворий (Л. Смілянський); Христі вже обридла лайка та кривда Грицькова (Панас Мирний); Йон згоджувався на все: йому й самому докучила вся ця історія (М. Коцюбинський); Родинна сцена мені вже стала надокучати (І. Франко); [Ковшик:] І все життя хочете малювати колгоспників? Не надоїсть вам? (О. Корнійчук); Їй так остобісіла служба в панів та безперестанна робота, так настирились пани (М. Коцюбинський); Остогидла важка робота, знавісніла, як нудний тьмяний осінній день (В. Козаченко); - Вже він трохи й онавіснів мені: тільки й мови, що він, тільки й думок!.. Надокучило! (Марко Вовчок); Їй жизнь [життя] зробилася немила, і осоружився весь світ (І. Котляревський); - Іди, - сказав той [дід], - хоч оленячого м’яса поїси, бо риба вже настогидла (І. Багмут); - Ніхто мені нічого не заподіяв, - осточортіли мені ваші злидні собачі! (Л. Яновська); Бувало, йому до печінок настобісіє балаканина на сходці (М. Рудь); Терпіли довго, але насточортіло, і тепер ось піднялись, щоб здобути все, що належить людині (О. Гончар); [Писар:] Ну вже мені ця статистика обісіла, аж нудно робиться, як згадаю про неї! (І. Карпенко-Карий); Ця понура хата, цей похилий Грицько і четверо галасливих дітей очортіли вже їй без міри (Б. Грінченко); Їй оприкріло надокучливе зимове життя - вона рвалася на волю (В. Земляк); Вона [жінка] йому вже наприкрилася, бо була стара й негарна (Б. Грінченко); - О, вже мені те письмо остило та опоганіло (Г. Квітка-Основ’яненко); Однак дуже-таки надозолила Кабарда січовикам (О. Стороженко); - Я кажу, бо знаю, Олег. Усе тобі тут приїсться, минеться і потягне додому (О. Лупій); Марія Адамівна перепросила юнака, що знудила його своїми скаргами (В. Гжицький); - Послухай, що тобі казатиму. Не зануджу тебе довгим оповіданням (І. Франко). - Пор. спроти́витися.