грі́шним ді́лом, розм. 1. Уживається як визнання власної чи чиєїсь провини, допущеної помилки і т. ін. — Я, коли прочитав копію твого зізнання, грішним ділом, гадав, що ти щось думав (М. Стельмах); — А я, грішним ділом, думав, що ти малий ще, а виходить, що маю сина — активного культурного діяча сільської просвіти (А. Іщук).
2. Уживається як форма вибачення (вибачайте, перепрошую). Мій Діденко не витримав, та таки, грішним ділом,— як лайнеться (Ю. Яновський); — Їжте, пийте, та не подумайте, грішним ділом, що таке може тривати щодня (В. Земляк).