-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | гру́знути |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | гру́знімо, гру́знім |
2 особа | гру́зни | гру́зніть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | гру́знутиму | гру́знутимемо, гру́знутимем |
2 особа | гру́знутимеш | гру́знутимете |
3 особа | гру́знутиме | гру́знутимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | гру́зну | гру́знемо, гру́знем |
2 особа | гру́знеш | гру́знете |
3 особа | гру́зне | гру́знуть |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
гру́знучи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | груз, гру́знув | гру́зли, гру́знули |
жін. р. | гру́зла, гру́знула |
сер. р. | гру́зло, гру́знуло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
гру́знувши |
Словник синонімів
ГРУ́ЗНУТИ в чому, в що і без додатка (занурюватися в щось в’язке, сипке тощо), ВГРУЗА́ТИ [УГРУЗА́ТИ] в що, ЗАГРУЗА́ТИ в чому, в що, ПОГРУЗА́ТИ в чому, в що, В’Я́ЗНУТИ в чому, СТРЯ́ГНУТИ в чому, діал.; ТОНУ́ТИ в чому, ВТОПА́ТИ [УТОПА́ТИ] в чому, в що, ПОТОПА́ТИ в чому (глибоко). - Док.: вгру́знути [угру́знути], вгру́зти [угру́зти], загру́знути [загру́зти], погру́знути [погру́зти], зав’я́знути [зав’я́зти], втону́ти [утону́ти], потону́ти. Вони переїхали заболочене місце, на якому коні грузли мало не до колін (В. Гжицький); Ноги вгрузали у твань, вона схлипувала й чавкала, як жива (О. Донченко); Після щедрих дощів дороги розкисли, і в деяких місцях колеса по маточини загрузали в липуче багно (П. Кочура); Рура від помпи досі гниє на подвір’ю, заржавіла та до половини погрузла в болоті (І. Франко); Коні мінометників хропіли й стогнали в темряві, в’язнучи в ріллі (О. Гончар); Коненята стрягли по черева в заметах (І. Франко); Найбільше страждали тут вівці: вони по черево тонули в піску і на підйомі безпорадно борсалися в ньому (З. Тулуб); Ноги по кісточки втопають у сірій шляховій пилюзі (Т. Масенко); На розмитих, вибоїстих дорогах ми потопаємо по коліна в багнюці (П. Колесник). - Пор. застря́ти.
ЗАСТРЯ́ТИ (потрапивши в щось тісне, вузьке, грузьке, липке і т. ін., утратити можливість рухатися далі), ЗАСТРЯ́НУТИ рідше, ЗАСТРЯ́ГТИ, ЗАСТРЯ́ГНУТИ рідше, ВСТРЯ́ТИ [УСТРЯ́ТИ] діал., ВСТРЯ́НУТИ [УСТРЯ́НУТИ] діал., ВСТРЯГТИ́ [УСТРЯГТИ́] діал.; ЗАСІ́СТИ (потрапивши в непридатне для проїзду місце); ЗАГРУ́ЗНУТИ, ПОГРУ́ЗНУТИ, ПОГРУ́ЗТИ, ЗАВ’Я́ЗНУТИ, ЗАВ’Я́ЗТИ, ЗАХРЯ́СНУТИ, ЗАХРЯ́СТИ розм. (у чомусь грузькому). - Недок.: застрява́ти [застряга́ти], стря́гнути діал. встрява́ти [устрява́ти], встряга́ти [устряга́ти], загруза́ти, погруза́ти, зав’яза́ти. Він застряв у юрбі, як сокира в деревині (З. Тулуб); Машини з боєприпасами та пальним застрягали в грязюці (Л. Дмитерко); Кілька озброєних людей рятували танкетку, яка засіла на місточку у вербових палях (В. Земляк); Цілі танкові армії захрясли в багнюці (О. Довженко). - Пор. гру́знути.
Словник відмінків
Інфінітив | гру́знути |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | гру́знімо, гру́знім |
2 особа | гру́зни | гру́зніть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | гру́знутиму | гру́знутимемо, гру́знутимем |
2 особа | гру́знутимеш | гру́знутимете |
3 особа | гру́знутиме | гру́знутимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | гру́зну | гру́знемо, гру́знем |
2 особа | гру́знеш | гру́знете |
3 особа | гру́зне | гру́знуть |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
гру́знучи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | груз, гру́знув | гру́зли, гру́знули |
жін. р. | гру́зла, гру́знула |
сер. р. | гру́зло, гру́знуло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
гру́знувши |
Словник синонімів
ГРУ́ЗНУТИ в чому, в що і без додатка (занурюватися в щось в’язке, сипке тощо), ВГРУЗА́ТИ [УГРУЗА́ТИ] в що, ЗАГРУЗА́ТИ в чому, в що, ПОГРУЗА́ТИ в чому, в що, В’Я́ЗНУТИ в чому, СТРЯ́ГНУТИ в чому, діал.; ТОНУ́ТИ в чому, ВТОПА́ТИ [УТОПА́ТИ] в чому, в що, ПОТОПА́ТИ в чому (глибоко). - Док.: вгру́знути [угру́знути], вгру́зти [угру́зти], загру́знути [загру́зти], погру́знути [погру́зти], зав’я́знути [зав’я́зти], втону́ти [утону́ти], потону́ти. Вони переїхали заболочене місце, на якому коні грузли мало не до колін (В. Гжицький); Ноги вгрузали у твань, вона схлипувала й чавкала, як жива (О. Донченко); Після щедрих дощів дороги розкисли, і в деяких місцях колеса по маточини загрузали в липуче багно (П. Кочура); Рура від помпи досі гниє на подвір’ю, заржавіла та до половини погрузла в болоті (І. Франко); Коні мінометників хропіли й стогнали в темряві, в’язнучи в ріллі (О. Гончар); Коненята стрягли по черева в заметах (І. Франко); Найбільше страждали тут вівці: вони по черево тонули в піску і на підйомі безпорадно борсалися в ньому (З. Тулуб); Ноги по кісточки втопають у сірій шляховій пилюзі (Т. Масенко); На розмитих, вибоїстих дорогах ми потопаємо по коліна в багнюці (П. Колесник). - Пор. застря́ти.
ЗАСТРЯ́ТИ (потрапивши в щось тісне, вузьке, грузьке, липке і т. ін., утратити можливість рухатися далі), ЗАСТРЯ́НУТИ рідше, ЗАСТРЯ́ГТИ, ЗАСТРЯ́ГНУТИ рідше, ВСТРЯ́ТИ [УСТРЯ́ТИ] діал., ВСТРЯ́НУТИ [УСТРЯ́НУТИ] діал., ВСТРЯГТИ́ [УСТРЯГТИ́] діал.; ЗАСІ́СТИ (потрапивши в непридатне для проїзду місце); ЗАГРУ́ЗНУТИ, ПОГРУ́ЗНУТИ, ПОГРУ́ЗТИ, ЗАВ’Я́ЗНУТИ, ЗАВ’Я́ЗТИ, ЗАХРЯ́СНУТИ, ЗАХРЯ́СТИ розм. (у чомусь грузькому). - Недок.: застрява́ти [застряга́ти], стря́гнути діал. встрява́ти [устрява́ти], встряга́ти [устряга́ти], загруза́ти, погруза́ти, зав’яза́ти. Він застряв у юрбі, як сокира в деревині (З. Тулуб); Машини з боєприпасами та пальним застрягали в грязюці (Л. Дмитерко); Кілька озброєних людей рятували танкетку, яка засіла на місточку у вербових палях (В. Земляк); Цілі танкові армії захрясли в багнюці (О. Довженко). - Пор. гру́знути.