гримучий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний гриму́чий гриму́ча гриму́че гриму́чі
родовий гриму́чого гриму́чої гриму́чого гриму́чих
давальний гриму́чому гриму́чій гриму́чому гриму́чим
знахідний гриму́чий, гриму́чого гриму́чу гриму́че гриму́чі, гриму́чих
орудний гриму́чим гриму́чою гриму́чим гриму́чими
місцевий на/у гриму́чому, гриму́чім на/у гриму́чій на/у гриму́чому, гриму́чім на/у гриму́чих

Словник синонімів

ГУРКІТЛИ́ВИЙ[ГУРКОТЛИ́ВИЙ] (який створює, видає гуркіт), ГРІМКИ́Й, ГРИМУ́ЧИЙ, ГРОМО́ХКИЙ, ГРИМЛИ́ВИЙрозм., ГРИМКОТЛИ́ВИЙрозм., ГРИМОТЛИ́ВИЙрозм.; ГУЛКИ́Й (який створює гул); РОКІТЛИ́ВИЙ[РОКОТЛИ́ВИЙ], РОЗКО́ТИСТИЙ, ПЕРЕКО́ТИСТИЙ (який створює монотонний шум). А в полі знов кружляють із плугами Невтомні гуркітливі трактори (І. Вирган); Гуркотливий віз вихопився з вузенької вулички (І. Кириленко); Здалеку було чути грімкі вибухи: то на Дніпрі рвали кригу (Л. Дмитерко); Гримучий танк за танком мчить (Н. Забіла); Замовкли перфоратори, громохкі бурильні молотки (О. Гончар); Швидше на вокзал до залізниці, там поїзди, і ніхто не перешкодить Залізнякові кинутися під гримливі сталеві колеса (В. Собко); Я здогадався, що ліворуч (в той бік протягли кількагримкотливих, явно порожніх цистерн) розташоване німецьке бензосховище (Н. Тихий); Валька, з досадою, похнюплений, простував за друзями, тягнучи по купинах весла й гримотливу цеберку (О. Ільченко); Мов рої ті гулкі, Де і брались полки (І. Манжура); Перебрели [бійці] через рокітливий потік (Григорій Тютюнник); Попереду щось глухо зарокотало. Розлігся тяжкий розкотистий вибух (С. Голованівський).